Ходив у дитячий садочок я 40 років тому, але досі добре пам'ятаю: на чільному місці там стояв засушений красивий коровай. Над ним був напис «Хліб – усьому голова».

Ця інсталяція (слова такого тоді, звичайно, не було) навіть потрапила на один із розворотів суперпопулярного у ті часи журналу «Україна». Цілий номер був присвячений моїй малій батьківщині.

Так от. В українців особливе ставлення до хліба. Великий голод, хліборобська нація все це карбувало у нас пієтет до зернини, колоска, борошна, хлібини...

«Хліб – усьому голова». Ворог намацав нашу больову точку

Пам'ятаю, діти між собою говорили, що треба поцілувати хліб, який випав з рук на землю. І цілували!

Навіть це особливе наше ставлення сьогодні використовує ворог.

Бачу хвилю обурення, злостивого хейту на поляків у телеграмканалах. А це те, чого нам зараз менше всього треба. Бо для європейців висипати щось, розтовкти трактором, чи розлити з бідона – звична справа. Там такі акції щороку.

Михайло Глуховський поспілкувався з народним депутатом Миколою Княжицьким, який перебуває у Польщі.

Він теж просить нас не хапатися за серце від кадрів із висипаним зерном. І керуватися не емоціями, вони кордон не розблокують.

Джерело