Шелтер у Соснівці став тимчасовим прихистком для понад сотні вимушених переселенців. Там живуть переважно мами з дітьми, а також є 14 людей з інвалідністю. Про це Суспільному розповіла комендантка соснівського шелтеру Любов Кушнір.

Вимушені переселенки з Нікополя Оксана та Оля на кухні готують обід. У соснівському шелтері вони мешкають вже дев’ятий місяць. До цього жили у місцевому дитячому садку. Розповідають, виїжджали з рідного міста у серпні минулого року.

"Вимушено виїхали, так би не виїхали, в нас там місто обстрілюють. І це ми 4 кілометри навпроти Запорізької атомної електростанції, там знаходиться наше місто", — каже Оксана Насібова.

"Ми їхали під обстрілами і їхали зовсім без речей. Вже в Червонограді в садочку там нам привезли гуманітарну допомогу, і там ми вже одягались", — каже Ольга Кастюкова.

Жінки кажуть, до життя в гуртожитку звикнути важко, дуже сумують за рідною домівкою, проте поки повертатися страшно.

"Поки що страшно дуже вертатись. І день, і ніч місто під обстрілами, це дуже важко для людей. З прибережних районів повиїжджали. І навіть, якщо там немає прильотів, це все через голову летить, а в мене якраз на березі моя хата стоїть, так що дуже страшно туди. Я не знаю, чи є там дім, чи немає, тобто може бути таке, що немає куди повертатись", — додає Ольга.

Тетяна Бойко — ще одна мешканка соснівського шелтеру. Жінка разом зі своїми двома синами та їхньою собакою евакуювалась з Херсонської області, з села Коробки.

"З першого дня наше село в окупації. Ми недалеко від Криму. І півроку ми трималися, думали, що все буде добре, все наладиться. Але першого вересня нам сказали, що треба йти до російської школи навчатися дітям. Ми порадилися з чоловіком і вирішили виїхати, вивезти дітей", — розповідає переселенка.

Зараз у прихистку в Соснівці мешкає 103 людини. Це переважно мами з дітьми, розповідає комендатка шелтеру Любов Кушнір:

"В нас всі ВПО – це є люди з тих регіонів – Донецька, Запорізька область, Херсонська область, Луганська – це всі ті області, які зараз знаходяться під обстрілами".

Нещодавно благодійники допомогли облаштувати там дитячу кімнату, говорить координаторка проєкту "Women’s New Horizons" у Червоноградській громаді Елеонора Синєгубова.

"Ми дуже щасливі були, коли створили кімнату для дітей для того, щоб вони там просто бавилися. І коли самі дівчата організували там чергування, прибирання, догляд за обладнанням – це отой цінний крок самоорганізації, після якого людині можна давати більше інструментів. Це для нас найцінніший результат — люди які вчаться громадській діяльності", — каже координаторка проєкту.

Елеонора Синєгубова — теж переселенка. Жінка приїхала з Донецька. З 2014 року живе у Червонограді і зараз займається тим, що підтримує таких жінок як вона, координує проєкт з адвокації вимушених переселенок.

"Мені було складно адаптуватися. Перші три роки я тільки думала, як я буду повертатися додому. Тому ми дуже багато часу присвятили саме спілкуванню – це можна назвати психологічною підтримкою і ми залучали психологів в тому числі "Жіночих перспектив", ми залучали юристів, які допомагали вирішувати якісь юридичні питання", — каже координаторка проєкту "Адвокаційна підтримка ВПО".

За словами Елеонори Синєгубовової, однією з проблем для переселенців є питання працевлаштування. Тому для них планують організовувати курси, зокрема у червні розпочати підготовку бухгалтерів та SMM-менеджерів.