Після невдалих спроб захопити шматки України з різних боків окупанти обрали тактику просочування з одному регіоні. Основний натиск окупантів сьогодні приймає на себе Донеччина – під гаслом виходу на адміністративні кордони «ДНР» російські терористи вщент руйнують населені пункти, які стоять у них на шляху, та роблять біженцями десятки тисячі «звільнених» від своїх домівок мешканців.

Найзапекліші бої вже протягом довгого часу точаться на кількох напрямках, а символом тупої упертості окупантів став Бахмут, який вони котрий місяць продовжують закидати горами своїх трупів, але ніяк не можуть оточити. При цьому продовжують страждати міста та селища, які розташовані і на деякій відстані від лінії фронту: цей тиждень розпочався з жахливого обстрілу центру Слов’янська, є вбиті та десятки постраждалих. Наприкінці минулого тижня ворог так само вдарив ракетами С-300 по «Пункту незламності» у Костянтинівці, вбивши п’ятьох людей.

Нацполіція в таких екстремальних умовах фіксує на Донеччині численні воєнні злочини (зокрема, й на окупованій території) та організовує евакуацію населення з найбільш небезпечних місць. Начальник головного управління Національної поліції в Донецькій області Руслан Осипенко очолив управління ще в довоєнному листопаді 2021 року. Осипенко сам родом з Луганщини, до переведення на Донбас обіймав посаду виконуючого обов’язки начальника поліції Херсонської області, а раніше проходив службу у Київській, Полтавській та Миколаївській областях.  

В інтерв’ю «Главкому» головний поліцейський Донеччини розповідає, з якими складнощами правоохоронці стикаються при евакуації громадян, як готуються до звільнення окупованих територій та чи спілкуються з ексколегами «по той бік фронту».

Окупанти зараз не тільки йдуть у наступ у гарячих точках, а й регулярно хаотично обстрілюють міста на відстані від лінії фронту – Краматорськ, Костянтинівку, Слов'янськ… Ви – не військовий, але працюєте у зв’язці з армією, які тенденції фіксуєте?

Вони б‘ють по інфраструктурі, приватному сектору, де бачать військовий транспорт, потрапляють по приміщеннях цивільних осіб. Ми аналізували, чому так відбувається в тій же Костянтинівці. Крайні точки, з яких працює ворог, – це Іванівське, Кліщіївка, і ця відстань у 29 км практично досяжна для обстрілів з артилерії. У нас десь з 5 березня почались активні обстріли Костянтинівки – якщо узагальнити, то ми їх нарахували близько сорока. Працювала артилерія, фіксувалися прильоти ЗРК С-300, ворог стабільно використовував РСЗВ «Ураган», «Торнадо». Близько 340 об‘єктів було зруйновано за цей період.

Зараз здебільшого працює ЗРК С-300, причому вночі, тобто окупанти вже трохи притихли щодо використання артилерії та РСЗВ «Ураган», «Торнадо». Проте ситуація в Костянтинівці досі не стабільна. Ми інформуємо місцеве населення, що потрібно евакуюватись у безпечні місця.

Я вимушений був посилити Костянтинівку додатковими нарядами: працюють евакуаційні групи «Білі янголи», які мають навички парамедиків. З початку війни наші хлопці пройшли курси з професійної підготовки, зокрема, з західними спеціалістами. За цей період близько 45 осіб, які були поранені, доставлені до лікарень та їм врятоване життя.

У середньому в області щодня ми фіксуємо від 30 до 40 обстрілів, не рахуючи дрібних мінометних, артилерійських. Наприклад, по населеному пункту Авдіївка завдається від восьми до десяти авіаударів. Зараз там залишилось 1900 осіб цивільного населення – тиждень тому було 17 дітей, зараз залишилось шість. Ми запустили ще одну евакуаційну групу «Білих янголів» саме по Авдіївській та Очеретинській громадах.

«В Авдіївці нічого критичного нема»

Багато воєнних експертів кажуть, що Авдіївка може стати ледь не «другим  Бахмутом», бо зараз росіяни дуже активізувались навколо неї. Звідти вже навіть останніх комунальників починають вивозити, а це багато про що говорить. Як ви бачите зі свого боку, що там відбувається, і які задачі перед Нацполіцією зараз в Авдіївці?

Авдіївка практично знищена – жодного цілого будинку немає. Інфраструктура, підприємства – нічого не працює. Мої працівники перебувають там на місці, вони перебувають у майже зруйнованому приміщенні в безпечному укритті. Це місце повністю забезпечене усім для життєдіяльності – там є і свердловина, і генератор, у місті працює лікарня, де є медичні працівники. Наш відділ поліції – це такий «пункт надії», куди звертається населення, яке там досі залишається. Це ще й доступ до комунікації, зв‘язку, ми фіксуємо обстріли, забираємо поранених людей, вивозимо їх звідти. Коли люди все ж вирішують евакуюватися, то все це завчасно планується та координується з військовими, бо все залежить від бойової оперативної обстановки. Щодо «другого Бахмуту», це можуть більше сказати військові спеціалісти, проте Авдіївка тримається вже вісім років. І як би там не здавалось, але спілкуючись з військовими, можна сказати, що ситуація контрольована, бойова. Ми спілкуємось з кожною бригадою, з кожним військовим підрозділом, і критичного там нічого нема.

Як ви ставитесь до людей, які живуть під постійною загрозою загинути від шаленого обстрілу, але відмовляються евакуюватися? Чи доводиться вам вивозити родини, які просто не хочуть залишати домівки?

У таких людей є старі стереотипи, вони живуть ще радянськими часами. Пам’ятаю, коли почалась евакуація з прифронтової Великої Новосілки, то виявилось, що місцеві мешканці нечасто взагалі кудись їздили. Вони живуть у цьому селищі на двох локаціях – ми про них знаємо, але з метою безпеки не вказуємо, де саме. Там є вода, світло, генератори. У денний час вони повертаються до своїх господарств, на ніч – у підвал. Ще на початку зими ми почали їх переконувати, що немає освітлення, опалення, нормальної логістики з постачання медикаментів і навіть без врахування бойових дій вони ризикують захворіти та померти. Люди прислухались і потихеньку почали виїжджати.

У Бахмуті – те саме: люди сиділи до останнього зі стереотипами, думали, щось у них там вирішиться. Коли ми вже почали наполягати на виїзді (у нас не було таких випадків, коли доводилось силою когось вивозити), ми переконуємо людей, роз‘яснюємо. Останньою дитиною, яку ми вивезли, був одинадцятирічний хлопчик, який не те що алфавіт не знає, а погано розмовляє в цілому. Там вже ростуть такі «діти-мауглі», якими дорослі не займаються, заняття в школах не проводяться. Коли одна дівчинка в Костянтинівці побачила робочий світлофор, то це було дико для неї. З цими дітьми спілкуються соціальні працівники, психологи, оглядають медики.

Зараз складність взагалі полягає не в тому, щоб когось переконати евакуюватися, а в тому, щоб когось знайти. У нас практично всі адреси по Бахмуту відпрацьовані – підвальні приміщення, горища, де можна перебувати, деякі зруйновані помешкання. У місті, де було приблизно 70 тис. населення, зараз за статистикою залишилось 2,5 тис., з яких десь 50 дітей. Деякі адреси ми перевірити просто не змогли, бо вони перебували під контролем ворога.

У Красногорівці наразі залишилось 50 дітей. Дорослих людей, що там лишилися, цілком влаштовує те, що завозять волонтери, – гуманітарна допомога, пенсії. Їм всього вистачає, бо й витрачати гроші нема на що, проте до своїх дітей вони ставляться безвідповідально. Моя служба отримала завдання і зараз буде реєструвати кожну родину, готувати клопотання та звертатись у відповідні інстанції щодо правової реакції. Якщо у нас є певна ухвала щодо батьківських прав, тоді ми дитину передаємо у соціальні служби, а без цього не маємо права силоміць відлучати дитину від сім‘ї.

У Бахмуті зовсім кепська безпекова ситуація. А як з евакуацією з міст, де стріляють час від часу? Населення там прислухається до закликів їхати подалі?

З Костянтинівки після всіх обстрілів люди потихеньку починають виїжджати. А от до Слов‘янської та Лиманської громад після деокупації повернулось близько 10 тис. людей. Адміністрація там організувала освітлення, працюють мобільні вежі, повертаються підприємці… З Краматорська, як бачимо за динамікою, зараз пішов відтік: якщо раніше там мешкало 150 тис. людей, то зараз залишилось 68 тис., з яких близько 5 тис. дітей. У Слов‘янську ж навпаки – люди прибувають, кількість населення зростає.

Може, з Краматорська і прибувають?

Люди мігрують. От два тижні тому в Краматорську прилетіла ракета X-59 у житловий будинок. Н

Джерело