Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Бугайчука.
Він хотів жити і планував заробити грошей на весілля з коханою, проте життя захисника обірвалось на Донеччині. Андрію було 24.
«Треба йти всім. Хлопці хай ховаються, а я не буду…» – з такими словами Андрій вирішив піти добровольцем захищати Україну.
Хлопець родом із Хмельниччини служив в армії й продовжив службу за контрактом. Після його закінчення, шукав себе у цивільному житті, мріяв заробити грошей і одружитись з коханою. Усе перекреслила війна. Герой загинув, захищаючи фортецю Бахмут.
Андрій народився у Шепетівці, його виховувала бабуся, поки мама була на заробітках. Тут закінчив школу й місцеве училище. Потім пішов до армії.
У школі хлопець був спортсменом, займався волейболом. Пізніше відслужив в армії й підписав контракт. Згодом після служби пробував знайти себе у цивільному житті.
«Він жив зі мною із самого дитинства. Садочок, школа – усе на мені. Був єдиною дитиною в нас. Вчився, потім була армія. Він був в АТО, прийшов додому і влаштувався тут на роботу. Коли почалась війна, він добровільно захотів йти захищати», – пригадує Світлана Анатоліївна.
Рідні розповідають, Андрій до останнього не хотів казати, де він знаходиться, аби бабуся не тривожилась. Беріг її, адже жінка має проблеми зі здоров’ям. Про передову вони дізнались не одразу.
«Питаю, де ти – я в Запоріжжі, відповідав. Мені вже люди розказали потім, що він у Бахмуті. Він пішов туди і за три місяці його не стало. Про смерть ніхто навіть не думав. Він хотів жити, мав доглядати мене, хотів заробити на весілля», – каже зі сльозами бабуся.
Андрій Бугайчук планував одружитись з коханою у липні. Разом вони п’ять років. Хлопець хотів поїхати до Польщі й заробити гроші на весілля. Усе перекреслила війна.
На фронті захисник був стрільцем стрілецького взводу, стрілецького батальйону.
Рідні розповідають, востаннє Андрій виходив на зв’язок 2 лютого. Незадовго до цього він повідомив про важкі бої і про те, що він перебуває в Бахмуті. Після того зв’язок обірвався. Кілька днів тому бабуся отримала трагічну звістку. Захисник загинув 13 лютого. За словами рідних, це трапилось під час виконання бойового завдання. Тоді з п’ятьох військових, окрім Андрія, загинув ще один хлопець. Вони потрапили під ворожий обстріл.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Джерело
