Ранок 24 лютого 2022 року для жителів Шевченківської громади розпочався зі звуків вибухів. Вже з 25 лютого громада опинилася у "сірій" зоні, а російські танки прямували на Миколаїв. До листопада 2022 року через населені пункти проходила лінія фронту, а люди жили під постійними обстрілами.

Про життя на лінії фронту кореспондентам Суспільного розповів голова Шевченківської громади Олег Пилипенко.

Росіяни Херсонську область пройшли за одну добу без сильного спротиву, а на Миколаївщині, неочікувано для них, вони зустріли такий суцільний спротив людей. Це йшло у розріз з їхньою пропагандою, жертвами якої вони й стали. Початок вторгнення

Олег Пилипенко розповідає, що 24 лютого повертався з Києва, де був у відрядженні. З 05:00 його телефон розривався від дзвінків.

"Тому, що два об’єкти по яких РФ завдавали удару розташовані або на території громади, або дотичні до неї. Тож максимально швидко дістався на роботу. Наша громада розташована на трасі між Херсоном і Миколаєвом, де вже йшов великий потік машин із людьми, які евакуйовувалися. Також ішли машини Нацполіції, військових, які починали споруджувати якісь захисні споруди, блокпости. Ми по-максимуму зорганізували всіх, попри загальну паніку навколо, ми все робили з холодним розрахунком", — розповів Олег Пилипенко.

Зі слів Пилипенка, перші десять днів російські колони проходили повз населені пункти Шевченківської громади — команди займати села вони не отримували.

Росіяни стрімко йшли на Миколаїв, 70 відсотків атак перші два тижні вони робили з нашої території. Партизани та колаборанти

Олег Пилипенко розповідає, маючи військову спеціальність з наведення на наземні й повітряні цілі, організував людей для подальшого супротиву російським військовим.

"Телефонувало багато людей, але боєкомплект був обмежений, тому працювали по тих цілях, де знали точно, що буде ураження", — говорить Олег Пилипенко.

Також, за словами Пилипенка, в громаді функціонував місцевий партизанський рух.

"А вдень, знаючи, де були ураження, знаючи, де колони потрапляли під обстріл, була залишена техніка, то ми їздили й збирали ту техніку, боєкомплекти й передавали Збройним силам України. Займалися цим не просто активісти з громади, а справжні партизани, які в селах відстежували рух колон РФ, їх склад, кількість", — каже Олег Пилипенко.

З його слів, в цей час російські військові шукали серед жителів громади своїх поплічників.

"Любітєлєй руського міра"... На жаль, росіяни допомагали колаборанти, які розповідали й про позиції українських військових, і про патріотів – партизанів. Був цілеспрямований злив певної інформації колаборантами, адже вже декілька сіл були в окупації", — розповідає Пилипенко.

Групу російських диверсантів направили на ліквідації голови громади.

"Одного разу о 01:00 ми приїхали на зустріч з хлопцями з тероборони, щоб обговорити питання і нас обстріляли з гранатомета. Тоді ми вживали відповідні заходи: змінювали місце ночівлі, створили "протокол": у разі, коли хтось не доїхав з точки А в точку Б, викидати номери із загального чату, який був нами спеціально створений для роботи", — згадує Олег Пилипенко.

У полоні російських десантників

Олега Пилипенка разом з його водієм 10 березня 2022 року взяли у полон російські десантники.

"Колону російських десантників дуже розстріляли, при спробі пройти далі, вони зазнали великих втрат. Тому були розлючені, агресивні. Всю лють виливали на нас. Спочатку нас утримували у таборі неподалік села Любомирівка, а потім перевезли на аеродром у Чорнобаївку. Мене везли вночі, прив’язаним до БТР, роззули, щоб я не втік. Ніч була досить холодною, тому я й отримав обмороження ніг", — розповідає чоловік.

Наступні три дні, зі слів Пилипенка, тривали тортури, побиття, використовуючи електричний струм та холодну воду.

"Часто доводилось спати у мокрих речах. Якби не мій водій, я б, напевне, не вижив. Він мне підіймав із землі, перетягував на нари", — говорить Олег Пилипенко.

А 16 березня аеродром "Чорнобаївка" обстріляли артударом, близько чотирьох годин тривав обстріл. Наші війська накрили там велике скупчення солдат та техніки РФ. Я, напевне, єдина людина, яка не сміється з мемів про Чорнобаївку, бо я в цей час перебував у приміщенні їхнього штабу.

Зі слів голови громади, допоки тривав переговорний процес щодо обміну полоненими, в Новій Каховці окупанти проводили фільтрацію полонених із Запорізького напрямку, Миколаївського та Снігурівки.

"У приміщенні Міграційної служби, в якій на першому поверсі зі звичайних кабінетів зробили камери, оскільки там були грати на вікна. Після перших днів полону, Чорнобаївки, мені надали медичну допомогу, я лежав у шпиталі, а потім ще понад два місяці перебував у одиничній камері", — каже Пилипенко.

Російські спроби завербувати Пилипенка виявилися марними, згадує чоловік.

"Була спроба у них мене вербувати. Я відповів, що знаю багатьох, від 2014 року тих, хто працював на ворога, хто жив із шиком, гарно та недовго. В пам'яті українців вони залишаться, як зрадники. Тому я краще для своїх дітей загину, як батько-герой, ніж житиму зрадником", — говорить Олег Пилипенко.

Повернення до громади

22 березня Олегу Пилипенку дали можливість зв’язатися з довіреною особою начальника Миколаївської ОВА Віталія Кіма, повідомити про те, що він у полоні, що росіяни хочуть створити канал обміну полоненими.

Десятого червня стало відомо, що Олег Пилипенко повернувся з полону. Після недовгої реабілітації голова громади повернувся до виконання своїх обов’язків.

"Моя секретарка сільської ради — жінка, з перших днів знала, що, коли і як робити. Дуже добре відпрацював депутатський корпус. Близько 70 відсотків корпусу — це справжні патріоти. До війни ми домовились, що забуваємо про політичні амбіції, партійність, а працюємо задля перемоги. У нас загинув один зі старостів округу та депутат — директор школи, в який влучила авіабомба. Після обстрілів хлопці, які партизанили, займалися відновлення електромереж, гасили пожежі, ремонтували водогони й все, що можна відремонтувати", — розповідає Олег Пилипенко.

Наслідки бойових дій та окупації

"Ми змогли зорганізувати й евакуацію тих, хто потребував, і привозили гуманітарну допомогу тим, хто залишився. 90 відсотків апарату ради були в евакуації. Одна депутат була весь час в окупації, аж до звільнення, а партизани покинули окуповану територію", — каже Олег Пилипенко.

Станом на лютий 2023 року триває процес відновлення громади.

"Почали з будівель: де можливий ремонт. На жаль, ми втратили п'ять закладів освіти. Постраждала вся автоматика водогонів. Тому працюємо з донорськими організаціями. У нас частина комунальної техніки була вкрадена окупантами. Величезна територія потребує розмінування. Вибухотехніки працюють за найважливішими напрямками: високовольтні опори, газогони, водопровідні мережі, шляхи, сільськогосподарські об’єкти, поля", — говорить голова громади.

Читайте також

Пошкоджені житлові будинки. Російські війська обстріляли дві громади на Миколаївщині

У Миколаєві відбувся концерт кобзи, бандури і торбана

Миколаївський національний академічний український муздрамтеатр покаже прем'єру вистави " Конотопська відьма"

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

Джерело