У мережі кав'ярень та точок to go в Чернівцях у перші тижні відключень світла облаштували додаткові розетки. Люди можуть скористатись електрикою і коли не роблять замовлення. Також уже під час повномасштабного вторгнення власники відкрили ще один заклад.

Суспільне запитало співвласника мережі кав‘ярень Василя Яворського, чому вирішили розширюватись під час війни, чи підвищували ціни через генератори та скільки часу знадобилось, щоб адаптувати роботу бізнесу.

— Зараз ми в закладі, який відкрили під час повномасштабної війни. Чому вирішили відкриватись зараз?

— Ми запитали себе, що робити далі. Було три варіанти. Перший, на випадок, якщо сюди прийде агресор, — брати зброю до рук або тікати. Про бізнес тут не йдеться, це для кожного свій вибір. Другий варіант, якщо війна затягнеться і люди не зможуть дозволити собі купити чашку кави. Тоді або йти у дешевший сегмент, або їхати звідси.

І третій варіант — це майбутнє, де ми перемагаємо і досить швидко. У нашу країну і регіон поллється фінансування, інвестиції, і Україну очікує розвиток. І саме в цей сценарій ми віримо. Тому обрали не чекати, а діяти вже. Ми знайшли таких же інвесторів, які вірять у такий же перебіг, і почали активно працювати над відкриттям нових локацій.

— Тобто відкрити новий заклад вирішили вже під час повномасштабного вторгнення?

— Так. У 2021 році ми відкрили перший заклад, де є кухня, місця для сидіння, офіціанти. Його відточували приблизно рік. Там ми отримали багато гостей і розуміли, що для Чернівців ще один заклад доцільний. Тут уже було питання віри у майбутнє під час війни. І ми взялись за відкриття нового закладу. Цього разу для його створення нам вистачило пів року.

— Як працювали під час першого блекауту?

— Здається, це було 15 листопада. Ми не розуміли, як буде далі, але подумали, що це буде продовжуватись. Ми дуже швидко прийняли рішення, що повинні забезпечити всі наші локації, виробництво і кав'ярні генераторами. Ми розуміли, що відключення по 3-5 годин — це тільки початок, і далі, напевно, буде гірше. І не помилились.

Спочатку генератори були навіть конкурентною перевагою для нас. Бо ще не всі зорієнтувалися, що потрібно їх закупити. І ми мали великий потік гостей, бо де є електрика і можна попрацювати, поїсти, попити — там є люди. Зараз майже всюди є генератори й це стало нормою. Але, на мою думку, ми цим проявили лояльність до своїх гостей. Тобто тим, що вони й далі матимуть змогу отримувати те, що звикли: наш продукт, сервіс і так далі.

— Під час повномасштабної війни люди п'ють каву більше чи менше? — Так само. Споживацька поведінка не змінилась.

— А дохід під час війни: збільшився чи зменшився?

— Зменшився, бо дико подорожчало абсолютно все, з чим ми працюємо: від кухні до кави і так далі. Ми маємо девальвацію гривні й відносно девальвації бізнес не може працювати таким чином, що кава коштує долар: сьогодні курс 28 гривень, завтра — 40. Так не працює.

Ми стикнулися з тим, що на світовому ринку кави зараз зростають ціни на сировину — це історично відбувається кожні 10 років. Ринок кави йде або вниз, або вверх. Там є свої процеси, чому це відбувається. Це така циклічність. Ми потрапили от на таку циклічність.

— Які рішення приймали 24 лютого?

— З першого дня у нас було запитання, що робити далі. Перше, що ти думаєш о 5:00, це що робити зі своєю сім'єю. Наступна думка — це що робити з підприємством, людьми, це велика відповідальність. Люди, скоріш за все, будуть панікувати. Ми прийняли рішення, що у будь-якому випадку навіть фізично до Чернівців неможливо дістатись за лічені дні. Якщо нам сильно не пощастить, то це приблизно тиждень. Тому ми прийняли рішення, що цей тиждень будемо працювати. Чому? Коли людина працює, тоді не дивиться новини щосекунди, не панікує.

Вирішили, якщо ситуація змінюватиметься і наростатиме небезпека, то кожен прийматиме рішення для власної безпеки, безпеки своїх сімей. Хочете виїжджати за кордон — виїжджайте.

Але людям, які хотіли й могли працювати, ми пропонували приходити на роботу. Це стало правильною позицією, бо ми з першого-другого дня разом з CBG запустили ще волонтерський проєкт в нашому офісі, на нашому виробництві. Він перетворився в волонтерський штаб. Роботи було настільки багато, що не було часу сильно рефлексувати щодо війни, впадати в негативні емоції.

— То ваш бізнес працював у перші дні повномасштабної війни.

— У перші дні для багатьох Bacara стала, я не один раз чув, таким острівком нормально життя. Ти приходиш, можеш випити каву, і так — відбувається війна, жах, але це таке місце для багатьох, де можна відчути себе просто нормально. Але і було внутрішнє переживання, наскільки ти нормальний, коли ведеш бізнес, заробляєш гроші, при тому коли дехто втрачає найважливіше. І єдиним виходом, який ми побачили, щоб не відчувати вини, це просто максимально сконцентруватися на волонтерстві. Зробити все, щоб забезпечити військових чим потрібно, допомогти цивільному населенні на територіях, де бойові дії. І велика частина нашої команди самовіддано пірнула в роботу над волонтеркою.

— Ви згадували про ваших працівників. Скільки людей працює? — Приблизно 100 людей працює у безпосередньому сервісі з гостем. Це і баристи, і офіціанти, адміністратори.

— Зменшилась кількість працівників під час повномасштабного вторгнення? — Ні, навпаки, збільшилась, бо за період війни ми відкрили сім кав'ярень. Чотири з них у Чернівцях і три у Франківську.

— Яка тепер загальна кількість кав'ярень?

— Ми працюємо у 18-ти локаціях. Це 15 у Чернівцях і три у Франківську.

— Скільки грошей відправили в кризовий центр "Місто добра", коли відмовились від новорічних прикрас і пропонували людям долучитись до збору?

— Ми зібрали 80 з лишком тисяч гривень. Від компанії ми виділили 50 тисяч гривень і ще на 30 тисяч з лишком долучились наші постійні гості. На фоні інших це не дуже великий результат, але це було доцільно. Ми й ліки закупили, і одяг зібрали, і це все разом повезли в "Місто добра".

— Окрім розеток є подовжувачі, де можна зарядити телефони. Скажіть, для чого це зробили?

— На момент запуску ми не знали, якою буде проблема з електропостачанням. Думали, що у випадку повного блекауту це будуть місця, де люди зможуть зарядити техніку. Дуже круто, що тривалого повного блекауту не сталось.

— Чи людина може не купувати каву і користуватися ?

— Так, звичайно. Попити води, попросити навіть чаю, якщо ми бачимо, що людина не може заплатити, ми з радістю пригостимо. Ми ввели навіть позицію "Зігріваючий чай", який відверто дешевший ніж усе те, що ми продаємо. Він коштує 15 гривень. А для всіх працівників ЗСУ, поліції, силових структур та працівників обленерго у нас безкоштовний чай. Потрібно показати просто документи.

— Ваші кав’ярні можна назвати так званими неофіційними "Пунктами Незламності". Чи думали над тим, щоб отримати статус офіційно?

— Були такі думки, але ми не забезпечені усім тим, щоб бути Пунктом Незламності.

— Скільки чашок кави на день п’є співвласник мережі кав’ярень?

— Три-чотири, інколи дві.

— Що це за кава?

— Абсолютно різна, я намагаюсь постійно пити різну каву . І найдешевшу, і розчинну, і найдорожчу. Це потрібно для професійного зростання. Я більше до кави ставлюсь як до професійного продукту, який треба розуміти з усіх сторін. Ти просто вже сприймаєш це як продукт, що з ними можна зробити, як з ним працювати.

— Якщо ваша кав'ярня далеко, то ви п’єте каву в іншій?

— Так, тим паче це досвід, як інша мережа обслуговує, який там продукт, наскільки це смачно, наскільки це швидко.

— Якщо пройтись по місту, можна побачити наліпки, де пише, що під час роботи генераторів потрібно платити ще 5-50 гривень. Ви підвищували ціни через роботу генераторів?

— Я не розумію, навіщо це робити. Мені здається, це дуже нелояльно до гостей. Ми цього не робили. Так, генератори — це твої додаткові витрати, але гість не має відчувати цього, ця кава не стала смачнішою, цю каву тобі не почали давати швидше. Ти свою пропозицію не змінив жодним чином. Тому якщо хочеш працювати — будеш працювати з генератором. Якщо не хочеш працювати, то закривайся або працюй, коли є світло. Можливо, я чогось не розумію, можливо, є якісь глибші сенси, але на мою думку це не окей.

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини