Денис Жгарьов 12 років працював ведучим вечірок. 24 лютого він поповнив сумну статистику та увійшов до сорока відсотків українців, що втратили роботу через війну. Як знайти роботу під час війни і знову стати на ноги?

“Є частина бізнесу, який зупинився, це стосується окупованих територій, це стосується виробництва, металургії, житлового будівництва, – описує актуальний стан речей Альона Кавка, HR-експертка, директорка по персоналу. – Це стосується тих професій, що мають надлишок пропозицій щодо кандидатів і замало запиту з боку роботодавців: бухгалтери, фінансисти, юристи, адміністративні фахівці. До цього списку під час війни додались фахівці кол-центрів і сфери продажів”. 

“Звичайно, це позбавлення перспективи, втрата розуміння, чим ти будеш займатися. Але завжди коли зникає щось, з'являється інше. Потрібно просто крутити головою – і у воєнний час, і у повоєнний”, – зауважує психотерапевт Олег Чабан. 

За дослідженнями сервісу GRC, 51% українців готові змінити свою кваліфікацію, утім, навчатися новому реально наважилося менше 10%. 

“Страх може бути пов'язаний з тим, що завжди непросто щось почати. Або з тим, що вам просто не вистачає компетенції в тому напрямку, куди вам потрібно йти. І ви маєте зрозуміти, що вам для цього потрібно”, – зауважує Альона Кавка. 

Отже, перше, що ви маєте зробити – дослідити ринок праці. За 11 місяців від початку війни ринок праці стабілізувався і неочікувано змінився. Через те, що з країни виїхала велика кількість фахівців, певні сфери почали відчувати дефіцит в персоналі.

“Це IT-сфера, енергетика, психологія, викладачі, – каже Альона Кавка. – Вже зрозуміло, які професії будуть затребувані з боку держави. Це професійні військові. Це медики, педагоги, бо вони теж масово виїхали за кордон. Дефіцит також є у сфері середнього менеджменту, так званих “синіх комірців”. Більшість цих людей вже працевлаштувались за кордоном, влаштували дітей до шкіл”.

Другий етап – зрозуміти свої сильні сторони, проаналізувати наявні знання та навички.

“Треба сісти, взяти аркуш, якщо у вас немає резюме, та виписати свої сильні сторони, весь досвід: де я працював, чого я навчився за час роботи. Друга частина – це освіта: де я навчався, що отримав”, – радить Альона Кавка. 

Виписувати треба усе – навіть те, що здається неважливим і несерйозним.

“Я малював картини для друзів у подарунок. Вони також прикрасили мій дім, мені це подобалося. За допомогою живопису я абстрагувався від того, що відбувається, і це мені допомогло”, – ділиться досвідом Денис Жгарьов.  

“Запишіть все, за чим по допомогу звертаються до вас друзі та знайомі, хоча це не стосується вашої роботи, – пропонує HR-експетка Альона Кавка. –  Ви зрозумієте, що вас просять відремонтувати авто, або зібрати меблі, або допомогти із сантехнікою, або посидіти з дітьми. Можливо, саме так ви усвідомите, в чому ваш талант”.  

Зрозумівши повний перелік своїх умінь, знань та навичок, можна переходити до наступного кроку – складання плану особистого розвитку. 

“Треба знайти ту вакансію, яку ви хочете, прописати все, що є у вас, і порівняти з тим, що прописано у вакансії, – радить Альона Кавка. –  Зрозуміти, які знання і навички треба отримати, що ви можете зробити самостійно, знайти в інтернеті, почитати книги, піти на якесь навчання. І поставити термін, скільки вам потрібно, аби почати”.

Дослідивши усі свої захоплення та навички, Денис дійшов висновку, що міг би стати дизайнером: “Я почав думати, чим я можу займатися, вміючи складати композицію, вибирати кольори та створювати якусь форму. Десь за місяць я відчув, що в мене вже є певна база, бо я встиг щось почитати, я сидів з ранку до вечора, намагався відволікатися від всього, що навколо – більше дизайну, більше живопису”. 

“Ваше самонавчання може стати основою, аби отримати роботу, адже питання не в тому, що написано в дипломі, а в тому, що ви знаєте та вмієте, – переконує Альона Кавка. –  Наприклад, в нашій IT-компанії є співробітник, який раніше працював електромонтером. І він подав ідею, як можна сконструювати корпоративний бот, він суперкласний фахівець. У людини не було досвіду, не було фаху, він сам вдома щось писав”. 

Наступний крок – оформлення резюме. 

“Потрібно скласти резюме, в чому ви фахівець, – радить HR-експертка. – Тут можна скористатися сайтами пошуку роботи, там зазвичай є бот, який вам в цьому допоможе, і у вас буде хороше, якісне резюме. Точно не варто писати “я хочу знайти компанію, яка допоможе мені реалізувати всі мої навички та знання” на початку резюме. Краще напишіть основні досягнення і чому потрібно звернути увагу саме на вас. Резюме має бути достатнім, перед тим як відправити його, почитайте, які вимоги роботодавець прописав, і порівняйте з тим, що написали ви. І все зайве – наприклад, що ви любите пекти торти або дуже комунікабельні – можна видалити”.

І нарешті переходьте до пошуку роботи. Експерти зазначають, що у військовий час так зване сарафанне радіо часто працює ефективніше, ніж популярні сайти з пошуку роботи. 

“В світі найвищий відсоток працевлаштувань – це через рекомендації. Я не маю на увазі приватні дзвінки по знайомству – це коли вас порекомендували як хорошого професіонала”, – зауважує Альона Кавка.

“Є декілька способів, які використовую я, – каже Денис Жгарьов. – Це сарафанне радіо, також планую давати рекламу, а ще можна викладати фото своїх робіт на сайті для творців хендмейду, і хтось із майбутніх клієнтів тебе обере”.  

В умовах війни відсутність досвіду роботи менш важлива за наявні знання та навички. Тож, шанси отримати бажану роботу доволі високі. Єдине, про що варто пам'ятати, влаштовуючись на роботу в умовах війни, – власна безпека. Тож не соромтеся поставити питання під час співбесіди.

“Зʼясовуйте, яким чином гарантується безпека співробітників, чи є бомбосховище, яким чином налагодити роботу, якщо блекаут, чи є можливість віддалено працювати, як компанія ставиться до того, якщо у вас буде необхідність тимчасово виїхати за кордон”, – радить Альона Кавка.

Сьогодні Денис абсолютно не шкодує про своє рішення змінити професію, адже нарешті займається тим, що приносить йому і гроші, і задоволення: “Виявилося, це був класний момент для того, аби взятися за щось нове. Моя життєва концепція – намагатися в поганому побачити хоча б краплину позитиву. Ця біда, яка спіткала всіх нас, можливо, допоможе зробити життя яскравішим, кориснішим – тобто, зробить його вашим”.