3 вересня ЗСУ звільнили Високопілля у Херсонській області. Зараз у Високопільскій ОТГ відновлюють водо -, світло - та газопостачання. У свої домівки повернулися понад чотири тисячі людей. Під час російської окупації саме у Високопіллі залишалося до 200 жителів.
Юлія разом з дітьми, чоловіком та батьками понад шість місяців прожили в підвалі у сусідів під постійними обстрілами армії рф. Жінка говорить, найбільше боялись російського військового під позивним “Турист”.
“В нього була така фраза “Хоть мал, хоть стар - расстрел на месте. Не знаю щоб там було, але в будь-якому випадку ми його боялись. Все – все забрав він, і техніку, і в дітей позабирав іграшки навіть. Планшетіки в дітей забирав", – розповіла жителька Високопілля Юлія.
Тих, хто загинув від артобстрілів ховали самостійноЧоловік Юлії, Артем, під час окупації займався похованням односельчан, які гинули внаслідок артобстрілів. Загалом поховав понад п`ятеро людей. А нині він проводить ексгумацію тіл, задля того,щоб рідні загиблих могли отримати документи про смерть.
"Скільки я вже викопав, шістьох - це вбиті були. А ще багато людей зниклих безвісти. Ніхто не знає, де вони знаходяться. Мене спіймали перший раз. Знайшли телефон у мене, а він виявився зарядженим. А в мене був генератор. І він приїхав, повністю обшукував всю хату", – розповів місцевий житель Артем.
Місцеві жителі говорять, росіяни грабували будинки, та фізично знущались над людьми.
"Вони могли приїхати бусами, залетіти обшук зробити. Запитала, чи є гроші, коштовності в будинку, коли ми відповіли, немає. Вони сказали “Ну тогда не обижайтесь и не говорите, что мы вас ограбили.” 40 хвилин десь може більше, вони там були в нас у будинку, копошились", – розповіла жителька Потьомкиного Ніна.
Як зустрічали українських військовихПід час окупації російською армією тут, у Високопіллі, залишилося близько двухсот людей, нині ж повернулись і живуть близько чотирьох тисяч. Юлія згадує, як третього вересня зустрічали Збройні сили України.
"Ми зустріли їх зненацька, вони так заходять у двір “Добрий день.” кажу “Добрий день”. І думаю, чи це вже ці навчились добрий день казати, чи це вже наші. Дивишься, а це наші. Дуже радісно було. Але вони так спокійно зашли, і нам так спокійно на душі. Це дуже приємно було, що все таки наші молитви були почуті. Що нас звільнили", – розповіла Юлія.
У селі відновлюють світло-, водо-, газопостачання, місцеві кажуть, інколи з перебоями, та готові чекати, головне - вільними.
Читайте також
"Бомбили, стріляли, по хатах ходили". Історія жительки звільненої Новоолександрівки на Херсонщині
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
Джерело
