Різали болгаркою тіло, а лезом вуха. Так катували українського захисника у російському полоні. Намагалися випитати інформацію про розміщення позицій та озброєння Збройних сил України. Про жахи полону розповів військовий 25-ї повітряно-десантної бригади ЗСУ, який місяць з ампутованою ногою був заручником у московитів. У травні росіяни його обміняли. Нині чоловік проходить реабілітацію після протезування та потроху повертається до нормального життя.
Він міг залишитися вдома, адже самотужки виховує неповнолітнього сина. Проте після російського вторгнення залишив роботу у Дніпрі і пішов до місцевого військкомату.
"Як я можу виховувати сина, розповідати йому хороші речі, а сам буду сидіти вдома і прикриватися ними. Це просто неможливо", – наголосив військовослужбовець ЗСУ Ігор Олійник.
Уже на 3-й день війни Ігор став десантником та поїхав воювати. Тоді 25-та повітрянодесантна бригада тримала оборону на Харківщині. На одному із відео Ігор оглядає знищену російську техніку та трофеї, які відбила його бригада у московитів.
"Перший бойовий досвід пройшов в районі Ізюмському, це були сутички із російською армією", – додав військовослужбовець.
Коли позиції бригади обстріляли ворожі танки, Ігор намагався прикрити товариша, а сам сховатися від снаряда, який прилетів під ноги, не зміг.
"Я там залишився, мені гілка на ногу впала, російська армія просунулася вперед і мене відрізала, не давала мене забрати. На наступний день я відрізав собі ногу, поставив її біля дерева, подивився на ногу останній раз і заповз в посадку, в мене вже було зневодження і пішов дощ. Я просив Бога води, а він дав дощ", – розповів Ігор Олійник.
У посадці Ігор ховався три доби. Його знайшли росіяни, коли забирали тіла загиблих із поля бою.
"Коли росіяни до мене підійшли, по рації вони зв’язалися з командиром батальйону, що знайшли пораненого українського солдата. Він сказав що він нам не потрібен. Тоді він дістав пістолет представив мені до лоба. Каже: "це тобі за мого брата, якого ви вбили 2 тижні тому". Але він все-таки не вистрелив забрав і каже все рівно ти здохнеш", – зауважив військовослужбовець.
Окупанти взяли Ігоря в полон. Спершу, утримували в Ізюмі.
"З’явився якийсь бурят і питає, що тобі відрізати вухо чи яйця. Я кажу ні то ні то. Він каже вибирай, бо так не піде. Я кажу, ну тоді вухо. Я вже відчував лезо біля голови, а потім чуємо хтось кричить відійди від нього і перше питання, яке мені задали: "поясни от ми нічого не розуміємо. Як так виходить, ми прийшли вас спасати, а ви ще у нас стріляєте". Я кажу, ви прийшли нас не рятувати, а прийшли нас вбивати. Це наша Батьківщина, і ми свій борг виконуємо", – пояснив Ігор Олійник.
Згодом Ігоря доправили до бєлгородської області росії у польовий шпиталь. Питали про розміщення підрозділів ЗСУ та про техніку, якою воює Україна.
"В них не підходить слово не знаю, не бачу і після п'ятого разу хотіли болгаркою, але не змогли запустити генератор і взяли бензопилу і відрізали мені кусок кістки. Це було дуже боляче. На третій раз я плакав і просив не різати", – пригадує військовослужбовець.
У травні Ігоря Олійника обміняли на російських полонених, і він повернувся в Україну. Після лікування в Україні Ігорю у США встановили протез правої ноги. Нині він проходить реабілітацію на Львівщині і планує повернутися додому.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львівська область, "5 канал"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: "Страх стати піратом, який кульгає, минув": Про протезування бійців ЗСУ в Україні
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
