Зараз ви побачите ті бомбосховища, де можна провести час повітряної тривоги цікаво та з користю. 

Укриття 1: Релаксосховище

“Ласкаво просимо! Ось наша чіл-зона, у разі тривоги ви можете перечекати тут, можна відпочити, попити каву, пограти в настільні ігри, в нас ціла колекція антистресів, є усілякі головоломки. Якщо ви бажаєте розслабитись, в нас є подушки, які ви можете брати в басейн із кульками”. 

Бомбосховища мрії: українці створюють укриття, які не хочеться залишати і після відбою

Господарі релаксосховища Сергій та Єлизавета Бойко переїхали до Вінниці з Києва, коли розпочалась повномасштабна війна. 

“Буквально перед початком повномасштабного вторгнення ми стали чоловіком і дружиною і будували свої плани вже в Києві. Я родом з Вінниці, Ліза приїхала з Дніпра, – розповідає Сергій. – Ми взяли речі, собаку, не знаючи, скільки часу ми проведемо у Вінниці. І ось ми тут і понині. В першу ніч до нас приїхали ще друзі з Києва. Коли були обстріли, ми всі разом бігали у підвал, там могли сидіти годинами, намагалися якось покращити комфорт, але все одно там було холодно, незручно, ми не спали нормально. І в цей момент виникла ідея: а що як зробити комфорт в бомбосховищі?”. 

Фішка і концепція прийшли з далекого 2018-го. 

“Я шукала спосіб, як класно провести день народження, і знайшла виставку в Лондоні – просто виставку з пластиковими кульками, – розповідає Ліза. – Ми записали це в сімейні цілі – що ми хочемо відкрити сухий басейн для дорослих. Зʼявився концепт: “без хвиль – без хвилювань”, тобто, релаксосховище. Ми взяли пробну партію кульок і в себе вдома в ванну поклали, спробували, покликали ще друзів, які на той час з нами жили, вони теж спробували, зробили фотосесію, і всім сподобалось”. 

Релаксосховище стало не просто бізнесом подружжя, але й прихистком для людей, котрим потрібно перечекати тривогу: “Тут дві стіни, немає вікон, це підвальне приміщення, також є вентиляція, віднедавна у нас генератор є, під час повітряних тривог тут можна і відвідувачам залишатися, і приходити тим, хто поруч і шукає прихистку. Приходять наші сусіди, військові, вагітні дівчата, люди приходять сім’ями, і це безкоштовно. Найпопулярніший варіант відвідувань – це дні народження. Ми спостерігаємо за тим, що українці дійсно незламні, вони продовжують жити, відпочивати, святкувати, влаштовувати побачення, просто приходять з сім’єю, святкують річницю шлюбу, дівич-вечори, піжамні вечірки. А ще вчителі проводять тут неформальні уроки”. 

Господарі релаксосховища переконалися, що під час війни воно стало місцем, де можна елементарно розслабитись і бути в безпеці. І це відчуття творить справжні дива: “У липні ми робили безкоштовні години для переселенців, і тут була дівчинка, яка виїхала з окупації і відтоді не могла говорити. І коли вона прийшла сюди, побавилась кульками, поспілкувалась з іншими дітьми, вони почали грати в “Мафію”. І під час гри всі щось казали – і вона теж почала говорити. Батьки були в шоці. Зараз ми щасливі від того, що через війну не відклали свої мрії і ми живемо далі”. 

УКРИТТЯ 2: Портал у минуле 

Подорож на 200 років у минуле під час повітряної тривоги! І мова не про блекаут: таке бомбосховище для своїх учнів облаштував учитель спецшколи із Житомира. 

“Цьому будинкові 200 років, він дуже старий, і коли оббивали штукатурку, бо тут була пліснява, ми побачили каміння старовинне, давні цеглинки. Вирішили їх залишити і підкреслити, що це старовинна будівля, – розповідає вчитель Олег Земнухов. – Дещо я приніс із власної колекції, бо мене цікавлять ремесла народні, тут я дітям показую майстер-класи різні, тому тут саме функціональні інструменти, весь технологічний процес на них можна відтворювати. Оскільки в нас діти інклюзивні, їх такий спосіб контакту не дуже навантажує. Бо це не історичний фактаж, а історія наочно – вони можуть до неї доторкнутися, щось спробувати”.  

Під час тривог у музеї-сховищі діти стають волонтерами.

“Ми робимо маскувальні елементи, кавери-нашоломники з нашого ж волокна, бо ми тут його вичісуємо, потім нав’язуємо з клаптиками захисного кольору, і вже з десяток таких нашоломників в бойових умовах працюють. Дітям важливо почуватися причетними до перемоги”, – каже Олег Земнухов. 

“Наша мета  – аби в діток укриття перш за все асоціювалося з безпекою, – каже директорка школи Світлана Лесик. – Не з ракетами, не з бомбами, не з вибухами, а з місцем, де затишно та комфортно. В нас є запаси води, вентиляція, були закуплені меблі, розкладушки, тому що ми інтернат, і діти мають також ночувати тут. Кожне з приміщень має свій характер. Є кімната в етно-стилі, а укриття, де перебувають діти середньої ланки, більш в концепції нової української школи, тобто простір максимально наближений до звичних їм класних кімнат. Також є певний набір активностей, які діти можуть робити в укритті: конструктори, набори “Лего”, іграшки. Частину з них діти принесли з дому, і їхні іграшки сигналізують їм про безпеку, про їхню домівку, про те, що все добре”. 

Обов’язкове бомбосховище – наша нова реальність. Будинки в Україні вже проектують з урахуванням укриттів. І саме час переймати досвід інших країн.

Найкращу в Європі систему бомбосховищ має Фінляндія. Їхні бункери – частина оборонного плану. У Гельсінкі навіть є підземна церква, а деякі укриття перетворили на місця для громадського користування: підземний майданчик, який можна використовувати як хокейний, і навіть підземний басейн. Та уряд стежить за тим, щоб у разі необхідності вони могли виконувати свою безпосередню функцію.

Одне з найвідоміших у Великій Британії бомбосховищ звели 70 років тому для членів уряду: є все необхідне радіообладнання, система кондиціонерів та водопостачання, а також власна телефонна мережа. Правда, останні 20 років тут проводять різні заходи – збори скаутів, вечірки рольовиків та зйомки відео.

Проте, найбільш розгалужена система укриттів в Ізраїлі, адже країна вже кілька десятиліть у стані війни. Тамтешні бомбосховища добре облаштовані, мають туалети, запаси води, їжі, консервів.  Окремо в житлових будинках зводять “мамади”. Це кімната з 30-сантиметровими залізобетонними стінами, потовщеними перекриттями, металевими герметичними дверима, які витримують вибухову хвилю, віконницями з двохсантиметрового листа сталі та фільтром повітря для хімзахисту.

УКРИТТЯ 3: Український мамад

За зразком ізраїльських сховищ у Харкові збудували першу захищену зупинку громадського транспорту. В укритті може розміститися до 30-ти людей. Усередині є Wi–Fi та екран, на якому люди можуть дивитися, коли під'їжджає транспорт. Зупинку звели на Північній Салтівці, яка найбільше постраждала від обстрілів. 

“Вона дуже безпечна, ця штука, – каже Святослав Вознюк, черговий з посадки і висадки пасажирів на зупинці-укритті. – Хлопці на полігоні перевіряли цей бетон. Тут можна перебувати, коли світла нема, бо є генератор. Люди приходять просто зігрітися, коли холодно. Є аварійний звʼязок з пожежною частиною, поліцією, “швидкою”. По мобільному буде не так швидко – тут лише кнопку натиснув, і вони одразу отримали виклик. Ми вже мали досвід, коли людині на зупинці стало погано, все спрацювало”.  

“Шкода, що її не було, коли ми тут на початку бігали і не знали, де сховатися, – каже харків'янка Олена. – Ховалися в ярки кудись, а зараз можна просто стояти на зупинці, це так заспокоює. Зайшов, погрівся, транспорт почекав”.

“Коли немає світла, зарядити телефон – це актуально, бо повітряна тривога дуже часто буває у Харкові, – вже оцінили переваги зупинки-шелтеру Данило та Владислав. – Метро звідси не близько, а ще ми знаходимось десь в 20-30 км від Бєлгородської області. Таких місць дійсно не вистачало, і ми в окопи стрибали, які військові робили”. 

Утім, експерти наголошують: нові укриття в Україні мають бути потужнішими навіть за ізраїльські. Бо ворожі атаки посилюються з кожним разом.

Але ми готові! Головне – не ігноруйте тривогу, перейдіть в укриття і створіть там свій затишок!

Джерело