Так, українці мають мапи із розташуванням офіційно зареєстрованих схронів. Однак, під час повітряної тривоги не всі мають можливість до них дістатися – через далеку відстань чи-то неможливість швидко залишити власні квартири в багатоповерхівках, адже під час тривоги не можна користуватися ліфтами. Тож українці намагаються облаштувати власні бункери в багатоквартирних будинках. Наскільки це безпечно і на що звернути увагу, аби замість сховища не потрапити в місце підвищеної небезпеки?   

Бомбосховище в середмісті Києва стало відомим після того, як пережило удар російських ракет.  

 “Підвал нашої “сталінки” витримав приліт двох “калібрів”, що впали поруч. Всі, хто був всередині, не постраждали”, – розповідає мешканка цього будинку Тетяна Коваль.

Чи можна власноруч зробити надійне бомбосховище

Своє укриття сусіди почали облаштовувати ще з жовтня минулого року. 

“До нас в будинок 2016 року переселилась родина з Донбасу, яка ще тоді пережила всі ці жахи, – пригадує Тетяна. – Голову родини Миколу Шевцова за його компетентність в багатьох господарських питаннях обрали керівником активу будинку. Саме завдяки йому ми почали готувати бомбосховище. Коли ще в вересні-жовтні минулого року в медіа почали говорити про можливу війну, він запропонував привести до ладу наш підвал. Казав, про всяк випадок. Якась чуйка в нього була, чи що?”.  

Зібравши гроші на ремонт, сусіди вивезли з підвалу сміття, почистили стіни від грибка, привели до ладу підлогу та санвузол – унітаз,  умивальник. Перевірили електропроводку, зробили вентиляційний відвід. 

“Наш підвал відповідав усім стандартам ДСНС. Там була вентиляція, не було газових труб, якихось інженерних комунікацій чи обладнання, був доступ до водопостачання та водовідведення. І було два виходи. Наскільки це важливо, ми відчули на власній шкіри – коли стався вибух, одні двері завалило,” – згадує Тетяна. 

Також приміщення було розділено на блоки: господарчий, санвузол, головний (“залу”) та окремий блок для тварин.

“В господарчому блоці в нас стоять електрочайник та електроплита – коли тривога була тривалою, сусіди готували на ній їжу, – каже Тетяна Коваль. –  Звичайно, баклажки з технічною та питною водою, свічки, сірники, сіль, цукор, ліхтарики, батарейки, та аптечка – про неї треба окремо поговорити”.  

Коли вибуховими хвилями було зруйновано стіни, вікна і дах будинку, їхні уламки травмували людей, які були поза межами бомбосховища. 

“Сусіди заходили до нас закривавлені, і ми намагалися, як вміли, надати їм першу допомогу, поки не приїхали ДСНС і “швидка”, – пригадує жінка. – В аптечці в нас були бинти, медичні серветки, жарознижувальні, серцеві препарати і дві банки перекису. Так от, перекису не стало за одну хвилину. Тому я раджу мати в аптечці більше перекису або рідини, якою можна обробляти рани.”     

Сховище може вмістити близько ста осіб. В головному блоці є лавки, крісла, стільці, матраци.

"Після початку війни в “залі” ми постелили на бетонну підлогу палети, а зверху поклали картонні коробки, також великими картонними коробками обшили стіни, Люди позносили туди спальники, простирадла, подушки, крісла, стільці, розкладушки, в кого що було,” – згадує Тетяна.

Під час війни дуже страждають домашні улюбленці, які не розуміють, що відбувається, і через це відчувають сильний стрес. Про них теж подбали: у кожної тварини була своя клітка з усім необхідним – лежанками, мисочками для води та корму. "Собаки, коти, птахи – кого тільки в нас не було, – згадує Тетяна. – Одного разу я вночі прокинулася від дивного звуку і насторожилася: що воно таке? А виявилося, що то сусіди ще бурундучка принесли, і він колесо крутить!”      

Невдовзі укриття стало популярним і серед людей з сусідніх будинків. Та й не тільки. В перші місяці війни там ночували друзі мешканців будинку з інших районів та родичі з Київської області. "Ми приймаємо всіх, бо розуміємо, що найголовніше – це життя, і нам, українцям, потрібно берегти себе! - наголошує Тетяна. – Ми, українці, дуже вміємо гуртуватись і допомагати один одному”. 

Однак, не всі підвали можна використовувати як укриття. ДСНС застерігає, що не можна переховуватися в підвалах будинків, де є  інженерні системи: опалення, водопостачання та каналізація, або системи електропостачання. Також підвальні приміщення без вентиляції та димовидалення не можуть забезпечити тривале перебування великої кількості людей. Крім того, важлива наявність кількох входів до підвалу – якщо він один, у разі завалу люди не зможуть евакуюватись. 

У серпні президентом Зеленським було підписано законопроєкт №7398,  згідно якого всіх забудовників зобов'язують проєктувати і будувати бомбосховища в усіх нових житлових спорудах. Тут нам може бути корисним ізраїльський досвід. Одеситка Ніна Нуделіз вже тридцять років мешкає в Ізраїлі і добре знає, як там влаштована система цивільної безпеки: "Бомбосховища є скрізь – в будь-якій споруді, незалежно від її призначення, якщо там є люди. Зупинки громадського транспорту теж укріплені настільки, що можуть слугувати сховищами для тих, хто опинився під час обстрілів на вулиці.  Дуже важливим є навчання населення чіткого алгоритму дій на випадок обстрілів, і воно починається в дитячому садочку. У нас навіть маленькі діти добре знають, що робити в разі повітряної тривоги". 

Більше того, під час будівництва квартир та будинків ізраїльські стандарти безпеки передбачають, що одна з кімнат може бути сховищем на випадок ракетної атаки. 

           

“Це такі наче звичайні кімнати, тільки з дуже міцними стінами. Вони стоять одна над одною, такий собі стояк бомбосховищ. На звичайному вікні є міцна заслінка, яку в разі тривоги можна закрити. Двері дуже масивні й міцні, з широкою резинкою по краях, яка при закриванні герметизує їх, що дає можливість витримати вибухову хвилю. Люди часто роблять в таких кімнатах дитячі спальні, аби не будити дітей вночі, якщо тривога. У моєї дочки там гардеробна, а на підлогу кинуті матраци”, – розказує Ніні Нуделіз.  

Тож, маючи агресивного сусіда, ми мусимо всіляко пристосовуватись до нинішніх реалій. На жаль, збудувати в короткий термін сучасні бомбосховища по всій території країни неможливо. Тож, питання нашої з вами безпеки та вміння її облаштувати – це спільна справа українців, які живуть далі з вірою в перемогу.

Джерело