Машиніст залізничного водопостачання Андрій Сьомак місяць провів на роботі. Насосна станція, на якій працює залізничник, забезпечувала водою локомотивне та вагонне депо, а також евакуаційні потяги. Попри обстріли Харкова та вибухи, які виводили з ладу обладнання, він цілодобово перебував на роботі.
1 березня Андрій Сьомак заступив на зміну на насосній станції, яка забезпечує водою підрозділи залізниці у Харкові. Того дня йшов на роботу пішки під звуки вибухів. Ця зміна тривала 31 добу.
Андрій Сьомак говорить, дістатися станції його колеги не могли через обстріли. Робоче місце чоловік не залишив — від нього залежала безперебійна подача води на важливі об'єкти.
"Якщо сказати, що зовсім не було страшно, то, мабуть, скажу неправду. Я знав, що людям потрібна вода. Саме основне те, що в цей час заправлялись водою евакуаційні поїзди, в яких виїжджали тисячі людей з малими дітьми, з тваринами, вагони були набиті повні", — говорить машиніст.
Протягом місяця Андрій майже не спав, говорить залізничник. Лягав на лавці біля насосів: "Положить куфайку і трохи полежать. Контролюючи при цьому всі роботи насосів".
Дружині, каже Андрій Сьомак, телефонував щодня. Дізнавався, чи в безпеці родина і запитував про кактуси — вдома та на роботі підвіконня заставлені рослинами.
"У когось пальми, у когось алое, а моє хоббі — це кактуси. З дружиною ми розмовляли телефоном по декілька разів на день. Переживав за квіти. Просив її доглядати за ними, поливати", — розповідає Андрій.
1 квітня машиніст отримав вихідний, тепер працює за графіком. У грудні, розповідає, планує йти у відпустку. Мріє, що наступну проведе на морі.
Читайте також"Ти розумієш, що потрібен": як працюють харківські залізничники під час війни
Джерело
