3 грудня в Україні відзначатимуть 300 років від дня народження українського філософа та письменника Григорія Сковороди.

У світі відбуваються тектонічні зсуви: звичний порядок денний летить шкереберть, канони більше не працюють, фундамент оманливого добробуту тріснув і розсипається в пил, світ лихоманить. Епіцентр подій знаходиться в Україні. Тому найкращого часу пошукати відповіді на безліч запитань в безчасній мудрості Сковороди годі й чекати.

Ми вже брали інтерв'ю напередодні визначних дат у Тараса Шевченка та Лесі Українки й продовжуємо цю традицію. Григорій Сковорода розкрив нам справжній сенс своєї найвідомішої фрази про світ, який ловив його та не спіймав, а ще поділився своїми думками про справжніх друзів та свиней, яких треба відігнати, про самотність, про призначення, про гроші та про те, чому потрібно вчитися протягом усього життя.

Що сказав би Сковорода про сучасний світ, соло-мандрівки та полювання росіян на нього? Інтерв'ю з філософом

Біографи Сковороди пишуть, що народився він в простій козацькій сім'ї 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку Полтавської області. 3 грудня 2022 року ми відзначаємо 300 років з дня народження українського філософа. За 300 років світ дуже змінився. Щоб ви сказали про сучасний світ? Надмірність породжує пересиченість , пересиченість — нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим. Душевний смуток українцям найближчим часом точно не загрожує, бо нудитися нам, м'яко кажучи, ніколи.

За версією ЮНЕСКО, разом із Сократом, Конфуцієм, Махатмою Ґанді та Спінозою наш Сковорода входить до п'яти видатних мудреців світу.

Існує думка, що справжніх друзів не може бути багато. Що ви думаєте з цього приводу?

Подібно до того, як купці вживають застережних заходів, щоб під виглядом хороших не купити поганих і зіпсованих товарів, так і нам треба найретельніше дбати про те, щоб обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене і мниме, що називається підлесником, і не одержати, за прислів'ям, замість чистого золота підробку з міді, або замість скарбів — вугілля. Перша відмінна ознака підлесника — мінливість і непостійність: він не може довго слідувати за одним і тим же і триматись одного й того ж правила, але, подібно до мавпи, наслідує інших доти, доки не одержить того, чого домагався.

Чи є якийсь щоденний ритуал або справа, яку б ви радили робити всім?

Немає години, не придатної для занять корисними науками, і хто помірно, але постійно вивчає предмети, корисні як у цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання — не труд, а втіха. Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитись, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

Чому ви наполягаєте, що навчатися треба протягом усього життя?

Найкращий путівник в старості — це мудрість або наука, бо людину в старості залишає все, крім науки.

Крім рідної мови в и знаєте латину, грецьку, польську, німецьку. Як вам вдалося стільки вивчити?

Знаходь годину і щоденно потроху, але обов'язково, і саме щоденно, підкидай в душу, як у шлунок, слово або вислів, і немов до вогню підкидай потроху поживи, щоб душа живилась і росла, а не пригнічувалась. Чим повільніше будеш вивчати, тим плодотворніше навчання.

Можна навчитися мистецтву писати цікаві тексти чи потрібен природній талант?

Хто ж народжується митцем? Вправи через помилки ведуть нас до витонченості письма.

Ви завжди відмовлялися від високих звань та почестей. На постійне проживання при дворі вас запрошувала Катерина ll, чому ви не погодилися? Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця. У Києво-Печерській лаврі ви відмовилися прийняти постриг і стати "стовпом церкви й окрасою обителі".

Стовпотворіння собою множити я не хочу... Риза, риза! Як небагатьох ти опреподобила, але скількох зачарувала. Світ ловить людей різними сітями – багатством, славою, знайомствами, заступництвом, вигодами, втіхами. І святощами теж ловить, і ця мережа – всіх найнещасніша... І, нарешті, коли одного разу харківський генерал-губернатор Євдоким Щербінін запитав вас, чому ви з такими великими здібностями не візьметься за яку-небудь поважну справу, нагадайте, що ви йому відповіли?

Мій пане, світ підхожий до театру: аби грати на сцені з успіхом та похвалою, треба взяти собі належну роль. Актора хвалять не за те, що він грає шляхетного персонажа, а за те, що його гра вміла. Я довго думав про це й, випробовуючи себе, пересвідчився, що на театрі світу не годен вміло зіграти нічого іншого, крім ролі звичайної, простої, безтурботної й самотньої людини. Саме це я собі обрав, та й буде з мене. Дякую. Кращого пояснення, що означає найвідоміша ваша фраза, про світ, який ловив та не спіймав, годі й уявити.

Про роль самотньої людини — давайте детальніше. Зараз дуже популярні соло-подорожі. Але ж є інтернет, тому, по суті, ми ніколи не залишаємося наодинці та в будь-яку мить можемо зв'язатися з близькими. Ви почали робити це до того, як винайшли інтернет та мобільний зв’язок. Вам що, справді не буває самотньо?

Важко уявити, наскільки це приємно, коли душа вільна і відречена від усього, подібно до дельфіна мчить у небезпечному, але не безумному русі. Це щось велике і властиве лише найвеличнішим мужам і мудрецям. У цьому причина того, що святі люди і пророки не лише зносили нудьгу повної самотності, а й безумовно втішалися самотою, зносити яку так важко, що Арістотель сказав: "Самотня людина — або дикий звір, або бог". Це значить, що для звичайних людей самотність — смерть, але насолода для тих, які або зовсім дурні, або видатні мудреці.

У сучасній Україні в 90-ті та на початку нульових найкращою роботою вважалася та, що прибутковіша. А з радянських часів в підсвідомості українців залишилося те, що бути начальником ─ це мати доступ до благ, які не доступні іншим. З ростом рівня життя на перший план вийшли пошуки себе. Численні, знехтувавши природу, вибирають собі ремесло вельми модне й прибуткове, та цілком ошукуються. Прибуток не є насолодою, а задоволенням тілесної потреби, а коли він насолода, то не внутрішня; справжня ж сердечна насолода міститься у спорідненій праці. Найдобріша душа живе тим неспокійніше й нещасніше, чим важливішу посаду має, якщо для неї ненароджена. Хіба сподіваєшся знайти рай поза Богом, а Бога поза твоєю душею? Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій є всередині тебе.

Ви були на найбільшій купюрі 500 гривень, поки не випустили 1000 гривень з Вернадським і його цитатою "Я вірю у величне майбутнє України!" А ось на 500 гривнях, здається, цитати вашої немає... Золотом можеш купити село, річ трудну, як і потрібну, а щастя як необхідна необхідність задарма всюди і завжди дарується. Повітря й сонце завжди з тобою, всюди і задарма.

Так, знаю, що гроші вас ніколи не цікавили. Навіть деякі ваші шанувальники, мої сучасники, обурилися, що ви на купюрі з таким високим номіналом, хоча ви завжди вели скромний аскетичний спосіб життя. Кажуть, що це знущання з вас. Але я не згодна з такою думкою, так ми просто хочемо сказати, що ви наш скарб.

До речі, у 2022 росіяни на вас влаштували справжнє полювання. Уявляєте, у ваш музей в Сковородинівці запустили ракету вартістю кілька мільйонів доларів. Ой, вибачте, що я знову про гроші...

Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней.

Відженемо, Григорію Савичу, обов'язково відженемо.

Незадовго до смерті Сковорода відвідав свого учня та друга Михайла Ковалинського у його маєтку в селі Хотетове, що недалеко від Орла, в Росії. Через три тижні мандрівний філософ попрохав "відпустити його в любу Україну, де він дотепер жив і хотів померти". Помер Сковорода в селі Пан-Іванівка (тепер – Сковородинівка Харківської області). Зі спогадів про Григорія Сковороду, він гуляв садом, де були рясно посаджені яблуні, зривав їх з дерев та пригощав робітників маєтку, який став його останнім прихистком. Яблуні плодоносять до 40 років, але вони дають паростки та насіння, з яких проростають дерева. У Сковородинівці й зараз величезний яблуневий сад, який дає багатий врожай. Так і мудрість Сковороди проросла та через 300 років дає плоди.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Джерело