Вважаю, що не можна президентові України номінуватися на премію миру. Після клянчання матвієнчихи про перемовини – тим паче не можна.

Премія миру в сам розпал війни, коли ні про які перемовини не може бути й мови, – це не лише невчасно, але алогічно і підступно. Це – іміджева пастка з підштовхуванням до компромісів. Зараз, на атакувально-мілітарній фазі війни, премія миру – шкідлива й двозначна як для лідера країни, яка енергійно перемелює ворога й зупинятися не збирається. До перемоги йдуть воїни, а не миротворці. І ЗСУ стоїть за перемогу, а не мир у понтифіко-теслівській версії.

Зараз це вже пізно, але було б набагато сильнішим ходом відмовитися від себелюбної номінації й, наприклад, передати її польському народові. Це був би набагато виграшніший крок, який би переніс акцент із нав’язливого «примирення» в бік допомоги Україні й спричинив би перезавантаження цієї теми на тлі специфічних трендів зі «збереження миршавого обличчя».

Це нам треба значно більше, ніж іменні, передчасні й іще не заслужені премії.