Таки вміє недоімперія спантеличувати!

Я по наївному вважав, що Путін проведе зміну свого військового керівництва ще у квітні, одразу після втечі росіян з-під Києва та інших українських міст. І зробить це рішуче та нещадно, у стилі Сталіна, під якого він косить.

Але ні, Шойгу з Герасимовим продовжували втирати фюрерку та решті недоімперії про «все йде за планом». А ті із задоволенням споживали це фуфло.

І ось – почалося. Швидше за все. Можливо.

Над Шойгу та Герасимовим таки нависла тінь відставки. Але виявилося, що Путін почувається настільки ослабленим політично і фізично, що змушений запускати цілу пропагандистську кампанію, аби виперти оленяря та гібридника, що вросли в крісла. Залучати Кадирова з Пригожиним, обіцяючи їм усілякі плюшки – адміністративні та бюджетні. Спускати з повідця телевізійних шавок.

Пишу про це тому, що подібні хороводи навколо дрібного усунення тих, що не впоралися – це очевидна слабкість російської влади. І ця слабкість породжує неабияке бродіння під касками тих, хто ще сподівається на перемогу недоімперії. І послаблює військову міць агресора не гірше за масовий залп хаймарсами.

Бо без віри у перемогу перемоги не буває.

Негаразд щось у цьому королівстві… І це тішить.

До речі, жодних репресій проти Шойгу з Герасимовим не передбачається. Їм фюрерок ще й ордени випише – «За особисту відданість».

Днями ми з добрим товаришем заговорили про розпад недоімперії. Він також у це вірить, але вважає, що це настільки нескоро буде, що ми не доживемо. А я відповідаю, що так само сумував, що не доживу до розпаду СРСР. А воно он як вийшло!

Джерело