Він походив зі старовинної козацької родини, міцно укоріненої на Чернігівщині. Ця родина дала Україні іконописців та громадських діячів, художників та міністрів. Він же став війковим і не простим, а генерал-хорунжим флоту Української Народної Республіки.

Родина Володимира Савченко-Більського виводила своє походження від литовського шляхтича, що жив наприкінці 16 століття. Члени родини брали дієву участь у громадському житті. Але Володимир пішов більш традиційним для того часу шляхом і обрав собі військову кар’єру.

У 1888 році він вступив на військову службу, закінчив юнкерське училище та у чині поручика 1893 року відправлений для проходження служби на територію окупованої Польщі. 1902 року за власним проханням переведений на флот і оселяється у Севастополі. Там вже штабскапітан Савченко-Більський бере активну участь у житті української громади Севастополя і поступово здобуває популярність у військовому середовищі.

У часи Першої світової війни він швидко зростає у званні, а після падіння Російської імперії активно виступає за українізацію флоту. І цілком очікувано, що з утворення Української Центральної Ради та проголошенням української автономії, Савченко-Більський взявся до формування українського флоту. Наприкінці 1917 року його було призначено директором канцелярії Морського секретаріату Центральної Ради.

Відданість ідеї українського флоту проявилася і в тому, що Володимир Савченко-Більський продовжував працювати і з Центральною Радою, і з Українською Державою Павла Скоропадського, і з Директорією. Він був ініціатором створення Гардемаринської школи у Кам’янці-Подільському, Дніпровської військової флотилії, полків морської піхоти, які хотів розгорнути до дивізії морської піхоти. Весь цей час обіймав керівні посади у структурі військово-морського відомства.

На жаль, обставини грали проти України, і після поразки української революції та окупації України російськими військами Савченко-Більський був змушений перебратися спочатку до Польщі, а вже після Другої світової війни до Франції. Останні роки свого життя він провів у містечку Абондан. В еміграції генерал-хорунжий Савченко-Більський активно друкувався, досліджував історію українського флоту, брав участь у громадському житті української діаспори.

Володимир Савченко-Більський не був тим військовим, який пройшов через горнила битв і воєн, проте значну частину свого життя він присвятив формуванню українського військового флоту, адже розумів його значення для збереження української державності у буремні часи Української революції.

Читайте також:

Засновник династії та багатства родини. Чернігівський полковник Яків Лизогуб

Джерело