Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської громади» цього року посмертно присвоїли дев’яносто чотирьом загиблим в українсько-російській війні захисникам. Це питання було ключовим на позачерговій сесії міської ради 23 вересня.
Про це Суспільному розповів міський голова Олександр Симчишин.
« Цього року ми вирішили не збирати комісію, не розглядати кандидатів, які зазвичай подають колективи, ми цього року надали звання «Почесний громадянин міста» винятково нашим героям, на жаль, ці звання присвоєно посмертно, рішення проголосовано одностайно. До цього звання додаємо одноразову грошову виплату на загальну суму 15 мільйонів 700 тисяч гривень», - розповів Олександр Симчишин.
За словами міського голови, проєкт цього рішення готувала вдова героя Віталія Поліщука Анастасія Ярова, депутатка міської ради .
«Я готувала проєкт рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» всім загиблим від 24 лютого і двом військовослужбовцям Уберту Мачковському та Олександру Фарині, які загинули до 24 лютого. Всі одностайно проголосували, тут не може бути ніяких позицій, думок, це люди, які віддали своє життя за нашу незалежність, за нашу свободу, за наше життя, за наше мирне небо. Там іде та сама мінімальна грошова винагорода, вона складає 20 мінімальних виплат, це десь 130 тисяч гривень. Пільги загиблих так і так мають: 50 відсотків на сплату комунальних послуг, якщо є діти неповнолітні, малолітні, вони отримують пенсію батька, якщо дружина або мама передпенсійного віку, вони також отримують пенсію за свого сина або за свого чоловіка, там є певний відсоток від ставки», - пояснює Анастасія Ярова.
Донька загиблого героя Анастасія Артеменко відзнаку отримує за свого тата.
«Відзнаку отримую за тата, Гаричука Олександра Володимировича, який загинув 19 травня під Запоріжжям. Татові було 52 роки. Ми довгий час проживали в Донецькій області. Але він був справжнім патріотом і людиною з великої букви. Ще в 14-му році, як почалося це все, тато за покликанням серця пішов воювати, і з 14-го року він воював. На жаль, так сталося, що мені випала нагода зустрітися з побратимами, які були разом з татом. Їх було там багато, але загинув він один. Сказав його побратим, що тато завжди молодих хлопців відштовхував назад. Казав: «Хлопці, вам ще жити. Я прожив, в мене є діти, в мене є внуки, я побачив життя». Завжди він йшов вперед. Він назавжди в нашій пам'яті, і не тільки в нашій. Я вірю, сподіваюся, що все це закінчиться, а героїв, які полягли, ми завжди будемо пам’ятати, знати. Звичайно, означає. Що він не буде забутий, про нього будуть написані книги, сподіваюся, діти в школах і мої внуки будуть читати ці книги, вивчати в школі історію і будуть знати, що їхній дідусь був справжнім героєм. Який поклав своє життя, захищаючи нашу Батьківщину», - розповіла Анастасія Артеменко.
Родичка загиблого героя Катерина Перфільєва розповідає:
«Я знаю, коли він був на Донбасі, коли там бойові дії тільки розпочиналися, а він працював в охороні. І там кинули український прапор, почали топтати. Він розігнав юрбу, розкидав руками, вхопив той прапор, заховав собі та почав між людьми іти. І коли я це взнала від дітей, і отакі вчинки, повинна триматися наша Україна на таких хлопцях. Це дуже велика підтримка, тому що так сталося в нас мама померла перед самою війною. Всі сестри на Донбасі, я одна тут. І вони приїхали сюди на похорон матері, от вона, так і залишилася тут в зимовій куртці та зимових чоботах».
Читайте також 94 захисники з Хмельницького стали почесними громадянами міста - посмертно Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram. Джерело
