Підопічні Житомирського міського центру обліку бездомних осіб, які знайшли в ньому прихисток, розпочали підготовку до зими. Про це Суспільному розповів Владислав Паламарчук, керівник Житомирської обласної громадської організації "Милосердя", відокремленим підрозділом якої і є центр обліку бездомних.
Нині в центрі проживають 38 людей. Кожен із них має свою історію, але об’єднує всіх те, що вони лишилися житла та опинилися на вулиці. Владислав каже, що зараз підопічні центру розпочали утеплювати приміщення – вікна, двері, заготовляють дрова. Загалом у кожного мешканця притулку є чим займатися, адже вони самі себе обслуговують.
"Вони самі готовлять їжу, самі консервують, пруть, дрова заготовлюють, ремонти роблять. І навіть коли у зимовий період котельня працює, то котельник у нас – підопічний закладу. І він дивиться, щоб у нас було тепло. Все, що ви бачите тут, усе робиться руками підопічних", – розповідає Владислав Паламарчук.
Заклад був заснований у 2014 році. Тоді громадська організація уклала договір з Житомирською обласною радою про оренду приміщення. Тоді була лише одна кімната, в якій оселилися перших п’ять чоловік, розповідає Владислав Паламарчук. Була одна електроплитка, один чорно-білий телевізор і один електрочайник. Сьогодні підопічні закладу живуть у кімнатах на двох поверхах.
Восени зазвичай до закладу приходять та лишаються на період морозів вдвічі більше людей, ніж влітку.
"Ми маємо надію, що ось цей осередок людей, який є у закладі на даний час, він згуртується іще щільніше, і ми будемо готові до осінньо-зимового періоду. Бо будуть новенькі йти і вони будуть дивитися, як тут потрібно себе поводити. Бо якщо б тут був безлад, то людина приходить і у безладі живе. А коли буде порядок, то він приходить і буде жити у порядку", – каже Владислав Паламарчук.
Один із тих, хто проживає нині в притулку, – Анатолій Козлов. В Україну чоловік приїхав у 1993 році, коли на його батьківщині тривала перша російсько-чеченська війна.
"Я родом з міста Грозного, з Чечні, – розповідає Анатолій Козлов. – Тоді разом з батьками мені довелося їхати сюди. Тут жив брат але наразі він зник безвісти. Так трапилося у моєму житті, що на початку цього року, із середини січня, я залишився без роботи і без житла. Я прийшов сюди, і мене тут зустріли. Віднеслися з розуміння до моїх проблем, потреб. І дозволили мені тут залишитися, незважаючи на те, що на той час грошей у мене не було. Зараз отримую пенсію і проживаю тут. Виконую свою роботу: прибираю територію, доглядаю лежачого хворого. Тут кожен якусь роботу робить", – розповідає Анатолій Козлов.
Підопічна Ірина проживає у центрі четвертий рік. Вона займається приготуванням сніданку та вечері.
"Два дні я працюю, два дні працює інша. Але коли у мене вихідні, роблю іншу роботу. Мене все влаштовує – все під дахом, все є. І де помитися, і випрати речі, і їх попрасувати. Як жила я вдома, так живу і тут", – каже Ірина.
Читайте також Для тимчасового проживання переселенців у Житомирі відкрили Колективний центр.Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
Джерело
