«Главком» розповідає про наших захисників, які мужньо протистоять ворогу на фронті, віддано захищають рідну землю від російських загарбників, подекуди ціною власного життя. Найбільше, що можемо зробити для наших воїнів – пам’ятати про них, допомагати армії, відстоювати суверенітет України та працювати задля нашої перемоги.
«Микола Ніконов – взірець спецназівця, який досконало знав свою справу, був лідером, мав надзвичайні комунікативні та інтелектуальні здібності. Він – це майбутнє, яким воно має бути». Так про Героя відгукнувся його друг, журналіст Юрій Бутусов.
Народився Микола Ніконов 9 серпня 1985 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив криворізьку загальноосвітню школу № 85.
Служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій. У 2011-2012 роках «морський котик» брав участь у міжнародних військових навчаннях. З 2014 року воював на Донбасі, захищаючи свою країну від російських окупантів.
2014 року зі своєю групою 73-го морського центру спеціальних операцій здійснив глибокий розвідувальний рейд до самого кордону з РФ під Новоазовськом, що на Донеччині.
«Я запитав: «Як ти дійшов у такому скупченні військ до кордону непоміченим?». «А я переодягався місцевим, ніс на собі велосипед, і, коли треба, їхав попереду групи», – згадує подвиг друга Юрій Бутусов.
Микола навчався в країнах НАТО, вільно володів англійською, багато часу спілкувався з британськими та американськими військовими. Кожного ранку він прокидався о 4.00 та годину мінімум присвячував самоосвіті, багато читав. У нього були не тільки енциклопедичні знання у військовій справі, але й дуже рідкісні аналітичні здібності, вміння робити висновки та синтез інформації, все це було завдяки екстраординарній цілеспрямованості та дисципліні.
Ніконов був на диво рішучим командиром, який заряджав своєю сміливістю та здатністю на вчинок своїх бійців. Як тільки була нагода – він завжди брався за найризикованіші завдання. 2 червня 2015 року брав участь у в атаці групи 73 МЦСпО на опорний пункт російських військ під селищем Чермалик Донецької області, щоб знищити кочівний міномет окупантів, що обстрілював селище.
За п'ять років на чолі загону жодного разу не був у відпустці.
Микола Ніконов встановив три світових рекорди на Ironman в США.
Після повномасштабного вторгнення Росії група під керівництвом капітана 2-го рангу Миколи Ніконова провела зухвалу спецоперацію в окупованому Новоазовську, зайшовши на 70 км в тил ворога та підірвавши військові запаси окупантів.
За 12 діб героїчної оборони Маріуполя підрозділ захисника знищив шість одиниць військової техніки та близько 50 одиниць живої сили противника. Микола Ніконов керував переміщенням підрозділу на більш безпечну ділянку оборонного рубежу та до останнього залишався прикривати підрозділ. Героїчно загинув від ворожих реактивних систем залпового вогню, коли виводив групу, яка потрапила в оточення. Снаряд, випущений з ворожого БМ-21 «Град», влучив у авто з командиром та старшиною, але підрозділ успішно зайняв вигідну оборонну позицію.
«Микола Ніконов отримав наказ з групою бійців перебувати в оточенні в Маріуполі, тоді як більшість особового складу його загону була в іншому місці без свого командира. Протитанкових засобів у Маріуполі у спецназівців майже не було. Ніконов зберігав повну впевненість, як завжди, – він щодня телефонував та повідомляв обстановку, висилав фото та відео, і він не сидів у своєму надійному бункері, а постійно шукав боєкомплект та можливість бити російських окупантів та перебував на передовій», – пише Юрій Бутусов.
У Миколи залишилась дружина, діти, перед ним був відкритий цікавий повноцінний світ. Але він обрав справою свого життя захист кожного з нас, він брав відповідальність за всіх своїх друзів і ніколи не залишав своїх у крутному становищі.
9 серпня Миколі Ніконову мало би виповнитися 37 років. На його сторінці у Facebook – численні пости зі словами вдячності та жалю.
«На цій війні багато хто втрачає близьких друзів. І я також. Сьогодні свій день народження мав святкувати Микола Ніконов. Але Миколі назавжди 36. Він загинув в Маріуполі у березні. Удостоєний звання Герой України посмертно. Наші дороги багато разів перетиналися за життя. Ти був справжнім воїном і гарною людиною. Спецназ пишається тобою! Всі пам’ятатимуть тебе таким щирим, як на цьому відео».
«Коль, ти ж знаєш, що ти незабутній, бо таких як ти більше немає. Я дуже хочу, щоб твої діти тобою пишалися, щоб про тебе знав весь світ, про тебе пам'ятали як про справжнього офіцера, про твої подвиги, твою силу і величезну любов до України, за яку ти віддав життя. Ти став Легендою за життя, а легенди – вони вічні та живуть у віках. З Днем Народження, друже, дякую, що був і є в моєму, нашому житті! Літай там, обороняй нас з неба, думаю, що ти й там навчаєш, муштруєш і командуєш новоприбулими Янголами. Світла і вічна пам'ять тобі! Честь!».
«Востаннє Коля зателефонував із супутникового телефона та сказав, що мої батьки живі. Виявляється, він їх знайшов і змусив переїхати на правий берег у Маріуполі. Ми тоді всі кричали у слухавку: «Коля, ми тебе любимо!». Я не знаю, щоб було з моїми батьками, якби не ти! Я завжди це пам'ятатиму! Вони живі завдяки тобі, друже! У моєму телефоні купа твоїх фото та відео. А ще твої голосові повідомлення, твій голос. Ти наче там живеш. Ми любимо тебе!».
Разом із своїм другом, відомим музикантом Сашком Положинським, Микола Ніконов створив пісню «Бойові Коти».
«Коля був дуже крутим. Багато знав, багато вмів. Свого часу пройшов важкезний конкурсний відбір на навчання в США і став там кращим. Височезний рівень професійних знань, навичок і вмінь. Безліч виконаних бойових завдань і врятованих життів.
Вибагливий до себе, до колег і підлеглих. Суворий і справедливий. Все, що вимагав від підлеглих, міг показати власним прикладом. Високий рівень самодисципліни, чудова фізична форма. Загартований - взимку ходив без теплої куртки й не мерз навіть у сильний мороз. Водолаз-розвідник, інструктор з парашутних стрибків.
Миколу не раз намагалися призначити на вищу посаду, перевести на штабну роботу – ближче до столиці. Але він волів лишатися «в полях». Саме на бойовій посаді командира загону морських котиків почував себе на своєму місці», – згадує про Героя Положинський.
Миколі Ніконову посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
