«Главком» розповідає про наших захисників, які мужньо протистоять ворогу на фронті, віддано захищають рідну землю від російських загарбників, подекуди ціною власного життя. Найбільше, що можемо зробити для наших воїнів – пам’ятати про них, допомагати армії, відстоювати суверенітет України та працювати задля нашої перемоги.
Йому виповнилося лише 24. Був позитивним хлопцем, відчайдушно любив свою професію та країну. Максим Білоконь народився у місті Ромни Сумської області. За покликом серця обрав фах захисника Батьківщини.
Як розповідають друзі і знайомі, юнак бачив себе лише військовим, танкістом. Він дійсно жив цим. Книжки – про танки, програми – про танки.
«Максим із дитинства мріяв бути танкістом. Був дуже добрим учнем, не хуліганив. Після 9-го класу пішов учитися в Кадетський корпус імені Івана Харитоненка в Сумах, а згодом – у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Опісля його скерували на службу в 1-шу окрему танкову Сіверську бригаду в селищі Гончарівське на Чернігівщині. Максим служив там 3 роки і, вочевидь, зробив би гарну військову кар’єру, адже був здібним юнаком», – поділилася із газетою «Експрес» спогадами 64-річна Ольга Свириденко, яка навчала Максима зарубіжної літератури.
Максим Віталійович Білоконь (1 квітня 1997 – 27 лютого 2022) – український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).
Народився у місті Ромнах на Сумщині.
Закінчив Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (2015), Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Під час нападу російських військ брав участь в обороні Чернігова, знищив диверсійно-розвідувальну групу та 2 танки противника. Загинув 27 лютого 2022 року при обороні міста Чернігів від російських окупантів разом зі своїм танковим екіпажем.
25 березня 2022 року похований у Ромнах.
Наприкінці лютого на підступах до Чернігова тривали жорстокі бої: ворог намагався заволодіти містом. Підрозділи 1-ї окремої танкової Сіверської бригади мужньо оборонялись і таки зупинили просування колон бронетехніки російських окупантів.
У запеклому протистоянні особливо відзначився екіпаж танка старшого лейтенанта Максима Білоконя.
Його бойова машина завдала надзвичайно відчутних втрат силам противника, які суттєво переважали. У нічному бою військові знищили ворожу диверсійно-розвідувальну групу, а згодом майстерно підбили два танки.
На жаль, уже незабаром під час танкової дуелі на околицях Чернігова Максим Білоконь отримав поранення, несумісні з життям. Разом із командиром загинув і екіпаж: навідник – молодший сержант Іван Коваль та механік-водій – молодший сержант Дмитро Каплін.
Герой планував весілля зі своєю дівчиною Дариною, яка теж військова. «Вони були дуже закохані, і Максим піклувався про маленьку Софійку, доньку Дарії, як про рідну, – каже 52-річна Тетяна Білоконь, мама Героя. – Їй тільки рочок минув. Кохана мого сина сказала, що в останні дні перед великою війною малеча стала називати його татом…
Я пам’ятаю, як ми говорили вранці 24 лютого. Подзвонила йому, плачу, а він мене заспокоює – усе буде добре. На другий день подзвонив і каже: «Мамо, в нас усе добре, ми бій виграли, ворога відбили». А зранку Даша подзвонила… Все, Максимка нема».
Поховали Максима Білоконя 25 березня 2022 року у місті Ромни.
За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 94/2022 від 2 березня 2022 року старшому лейтенанту Білоконю Максиму Віталійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Церемонія вручення нагород відбулася в Білій залі Героїв України в Маріїнському палаці в місті Києві.
