Буряти – невеликий азійський народ, колись завойований Росією. Сьогодні його представники є уособленням жорстокості та дикості російських загарбників. «Главком» розповідає, чому так сталося і наскільки у цьому винні самі буряти.

«А це у нас донбаські індіанці»

Кремль, зі зрозумілих причин, приховує свої справжні втрати у ході війни. Але труни, що вже чотири місяці масово приходять у різні регіони Росії, допомагають місцевим робити висновки про масштаби того, що Путін назвав «спецоперацією».

І тут цікаві навіть не декларовані російською стороною цифри, а національний, так би мовити, зріз двохсотих. За абсолютною кількістю загиблих в Україні лідирують буряти. Це підтверджує і недавнє розслідування інформаційного ресурсу «Сибір. Реалії», медіапроекта російської служби «Радіо Свобода».

Карта загиблих військових із Сибіру та Далекого Сходу

Як вважає президент антивоєнного фонду «Вільна Бурятія» Олександра Гармажапова, насправді загиблих бурятів набагато більше. «Потрібно розуміти, що буряти мешкають і в інших регіонах. Насамперед, це Забайкальський край та Іркутська область, при цьому там багато бурятів – хрещені і у них російські імена», – каже активістка.

Вперше «бойові буряти» з'явилися на території України ще у 2014 році, коли Путін розв'язав війну на Донбасі і відправив туди, під виглядом «ополченців» та «шахтарів», саме їх. Як, зокрема, писав спеціальний кореспондент газети «Коммерсантъ» Ілля Барабанов, місцеві жителі вказували йому на бурятів і говорили: «А це у нас донбаські індіанці».

Фраза «бурят на танку» стала мемом (танкістів серед них справді багато, буряти невисокі на зріст). А відео відвідування Кобзоном обгорілого танкіста у лікарні, із фразою «Вы бурят? Как я рад!» стало вірусним.

Але після звірств росіян у Бучі, у березні 2022 року, над бурятами посміюватися перестали. Як розповідали місцеві жителі, найлютішими окупантами виявилися саме буряти, випередивши кадировців і, власне, «осіб слов'янської національності».

Знищення цвіту бурятської нації

У чому ж причина такої войовничості та агресивності бурятів? Цей народ, що історично сформувалася у районі озера Байкал, є однією з етнічних груп монголів, і багато хто цю войовничість намагається пояснити саме цим, згадуючи монголо-татарське іго і пов'язані з ним численні неприємності для інших народів.

Тут слід зазначити, що завоювання Московією бурятських земель почалося у XVII столітті, і війни, у яких московити не тільки зазнали безліч поразок, а й винищили сотні тисяч бурятів, тривали понад століття, з 1620 по 1728 рік. Та й потім, коли народ був поневолений і силою приєднаний до імперії, боротьба не припинялася – Прибайкалля стрясали бунти та повстання, тривала партизанська війна.

25 квітня 1917 року, після лютневої революції, було створено державу Бурят-Монголію, тоді ж з'явилася армія – бурятські національні військові підрозділи «Улан-Сагда», але після жовтневого перевороту всі спроби здобуття Бурятією незалежності нещадно придушувалися більшовиками. У 1921 році була утворена Бурят-Монгольська автономна область, потім автономна республіка, але це була вже бутафорія.

У тридцятих роках минулого століття у Бурятії почали з'являтися численні в'язниці та виправно-трудові табори, де утримувалися, здебільшого, засуджені за найтяжчі злочини. Вийшовши на волю, вони селилися неподалік і можна лише уявити, який згодом утворився генофонд у регіоні. Столиця Бурятії Улан-Уде після Другої світової війни стала перевалочним центром, куди сходилися всі шляхи з Колими та Магадана, у 1953 році місто кілька місяців фактично було під владою бандитів. Загалом цілком зрозуміло, чому нинішні буряти, попри те, що багато хто з них сповідує буддизм, часто поводяться дико і жорстоко.

Чому буряти масово йдуть в російську армію

У 2020 році Бурятія посідала 81-ше з 85 місць за якістю життя серед суб'єктів Російської Федерації (сусідня Іркутська область – на 55 місці). 20% жителів регіону мали доходи нижче прожиткового мінімуму, а ще у 2013 році таких людей було 17,5%. На даний час Улан-Уде займає останнє місце за якістю життя серед 78 російських міст з населенням понад 250 тис. жителів.

Загалом Бурятія – дуже депресивний регіон, де служба в армії – один із небагатьох загальнодоступних соціальних ліфтів. А для того, щоби стати військовослужбовцем, є всі умови – у республіці близько двадцяти військових частин.

«Думаєте, чому стільки військових із Бурятії гине? Роботи немає зовсім, от і йдуть хлопці у контрактники, – розповідає в інтерв'ю виданню «Люди Байкалу» сестра загиблого в Україні Михайла Гармаєва. – Мишко в юності захоплювався театром, малював. Після армії разом із братом влаштувався працювати у фірму, яка встановлювала сигналізації. Отримував 15-20 тис. рублів, пропрацював близько двох років і пішов у контрактники. А тим, хто поїхав воювати до України, платять від 250 тис. ($4500) на місяць».

Слід зазначити, що в Україні буряти воюють не лише з нашою армією, а й з кадировцями. Перестрілки у них відбуваються регулярно, найвідмороженіші бійці «другої армії світу», за даними Міністерства оборони України, ніяк не можуть поділити награбоване. Про військову доблесть не йдеться…

Перспективи для відродження Бурятії і набуття нею незалежності, сумнівні. Загалом у Росії трохи більше 460 тис. бурятів, з них у самій Бурятії – близько 290 тис. (це приблизно як населення київської Троєщини). При цьому буряти у Бурятії становлять близько 30% населення, тоді як росіян – близько 65%.

Наприкінці березня глава республіки Олексій Циденов зібрав у Бурятському театрі опери та балету діячів культури та прочитав їм лекцію про «спецоперацію». Після лекції прессекретар театру