43-річний вояк Василь Верхоляк із селища Брошнів-Осада з побратимами витесав та встановив велике розп’яття в одному із сіл на Харківщині.

Там чоловік у складі ЗСУ захищає Україну, щодня наближаючи перемогу не лише військовими діями, але й молитвою, інформує “Нова Зоря”.

«Різьбити мене навчив світлої пам’яті мій дід по батькові Василь, якого переселили з території українських етнічних земель, що зараз у складі Польщі. Він також розповідав мені про Господа, навчав молитися та вчив жити по совісті, згідно з Божими законами. У 12 років я сам вирізьбив маленький хрест, і дід мене дуже за це хвалив. Досі пам’ятаю, який я був гордий оцінкою рідненького та пообіцяв сам собі, що колись вирізьблю великий хрест», — розповідає телефоном з Харківщини український вояк. Але зробити це якось не було нагоди.

Після закінчення школи Василь Верхоляквивчився на слюсаря, далі вивчав право в одному з київських вишів і мріяв стати юристом, багато працював, а ще був вправним мисливцем, ходив до місцевого храму. Одного разу у житті чоловіка сталася трагічна подія: загинув його друг, і Василь удруге подумав, що треба би вирізьбити великий хрест та встановити його на місці загибелі товариша. Проте цього разу чоловік також хреста не зробив, все відкладав на згодом.

У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь пішов захищати нашу державу. Коли прикарпатський вояк опинився на Харківщині, то там, за сотні кілометрів від дому, він здійснив свою обіцянку та вирізьбив і встановив велике Боже знамення.

«В одну з неділь, коли, на щастя, було відносно спокійно, я лежав та читав книжку. До мене підійшов мій товариш і побратим Віталій Гродзіцький з Делятина та сказав, що у селі, де ми перебуваємо, варто би встановити хрест», — продовжує вояк.

У ту мить Василя наче струмом пройняло, сльози навернулися на очі. Чоловік згадав попередні дві невиконані обіцянки щодо хрестів та вирішив, що цього разу обов’язково виготовить його.

Вояк з Брошнева-Осади витесав велике розп’яття Ісуса Христа

Щоправда, дерево для хреста довелося шукати в місцевих лісосмугах під касетним бомбардуванням. Чоловік знайшов молодого дуба. Перед тим, як зрубати дерево, він зробив так, як вчив його дід: помолився «Отче наш» та «Богородице Діво» і попросив Бога благословення на добру справу. Згодом зрубав дерево та разом з побратимами привіз його на місце дислокації наших захисників. Спеціальних столярських чи різьбярських інструментів у Василя не було. Чоловік мав лише сокиру, стамеску і старий рубанок.

Не раз прикарпатський вояк припиняв роботу через обстріли. Проте ворожі напади не завадили добрій справі. Хрест заввишки 5 метрів та завширшки 2,3 метра чоловік зробив за 3 тижні. Для хреста потрібно було розп’яття, яке Василь отримав від Назарія Іваніва, доброго християнина, громадського діяча, колишнього голови Брошнів-Осадської територіальної громади, а нині голови постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань бюджету соціально-економічного розвитку та інвестицій. Розп’яття заввишки 1,1 метра привезли з Меджугор’є, а в  Калуші ще й зробили пам’ятну табличку, на якій написано:

«Цей подячний хрест встановлено воїнами ЗСУ 7-го стрілецького батальйону міста Івано-Франківська. Зупинися і помолися!».

І ще молитви «Отче наш» та «Богородице Діво». Волонтери із села Черніїв привезли розп’яття, табличку, інструменти та ще деякі речі, необхідні для завершення роботи.

Боже знамення встановили при в’їзді в одне із сіл Харківщини. Місцеві жителі дуже зраділи та казали, що у них ніколи не було жодного Божого знаку ані на дорогах, ані в селі. Тому відтепер цей хрест буде їх охороняти.

За словами Василя Верхоляка, у ті дні, коли він робив хрест, в селі була велика посуха, і люди дуже чекали дощу.

«Я слухав їхні розмови та думав, що у Бога немає нічого неможливого, — мовить вояк. — І тоді спала мені думка: що як лише я прикріплю розп’яття до хреста, то Небесний Отець благословить село та пошле дощ. Небо було ясним, ніде ані хмаринки. Раптом сонце сховалося, на високості спохмурніло, і через 3 години розпочалася велика літня злива. Ну хіба це не чудо, хіба це не відповідь на наші молитви?! До речі, багато людей так раділи дощу, що ставали під нього і ніби змивали з себе все погане, що було дотепер».

Наразі чоловік переконаний, що відтепер цей подячно-переможний хрест буде охороняти це село. Біля хреста вояки ще й встановили лавочку, обгородили місце білим камінням та плитами. Роботи проводили наші захисники разом з місцевими. Зараз до хреста приходять десятки селян: поговорити, помолитися за мир, Україну, наших вояків і зокрема за Василя Верхоляка.

    «Коли я їздив до наших захисників, то мав багато різних служінь, сповідав, причащав, і під кінець дня вже був стомлений. Проте з радістю поїхав освятити хрест, адже мені сказали, що наші хлопці зробили Божий знак з дерева і встановили його в одному з сіл, — додає капелан отець Василь Пасічник-Рак. — Я переконаний, що ця добра думка та ідея Василя Верхоляка дасть добрі плоди. Бо все, що пов’язане з іменем Господнім, — неодмінно допомагає. Разом з нашими українськими захисниками та місцевими я молився за мир, за перемогу, просив благословення Всевишнього для нашої країни, для кожного її захисника».

Джерело