Мешканці туляться по сусідах, розбирають згарища і чекають на комісію, яка опише майно, але ніхто поки не обіцяє погорільцям компенсацій, йдеться в ТСН.

На згарищі копирсаються чоловік і жінка, розбирають завали і шукають уцілілі речі. «Там сарай був, худоба стояла - корова, поросята. Корову випустили, але там вдарилоснарядом, поросята згоріли», - каже Василь.

Цей будинок Василь і Людмила будували власними руками, все що заробляли вкладали в оселю. « В кредит жили, у мене все згоріло, а кредит у 100 тис висить, з банка телефонують і кажуть платіть, і як жити, я не знаю», - додає Людмила.

Їхня оселя опинилась на траєкторії ворожих снарядів, осколки побили усю городину і дерева, переорали поле і влучили в дім. І таких будинків у цьому селі більшість. «Всі пошкоджені. Щодня йдуть на попелища, засадили городи, не можуть кинути на призволяще, люди хочуть повернутися на своє місце, де, як кажуть, закопана пуповина», - розповідає місцевий староста.

Цілі вулиці знищені артилерією окупантів. У когось лишились димарі, у когось фундамент або стіни. Тітка Зіна чекає на комісію, чиновники описують пошкодження. «Комісію чекаю п’ятий день, приїхала з Чернігова, щоб комісія прийшла, переписала. Сплю у чужих людей», - розповідає жінка.  

Коли почалась війна тітка Зінаїда втекла у Чернігів, бо думала, що там безпечніше. Пережила пекло, повернулась і жахнулась - її хата тримається  на чесному слові - дірки, перекошені стіни, жодного цілого вікна. «Живу у сусідів. Я не можу відбудувати за свої три тисячі, навіть не можу заплатити за щось, щоб найняти людей, щоб сміття винести», - розповідає жінка.

Сільські чиновники описують усе що бачать, фотографують. Говорять з людьми як психологи, але зарадити поки нічим не можуть. Чекають грошей від держави. «Вражає, що обстріли були по мирних селах. Ми складаємо акти обстеження, це невеличка частинка, бо після цього ще має обстежити комісія з фахівців і визначити суму збитків», - пояснює секретар Куликівської селищної ради Наталія Халимон.

До баби Катерини у двір прилетіла касетна ракета від «Урагана». Як лишились живими й гадки не має, від страху усе кинули і почали тікати. «Ми голі-босі побігли, як у хаті були, а в 6 ранку прийшли, почали вікна забивати, бо побило знову», - розповідає жінка.

Радіє Катерина за корову, яка простояла у стайні місяць, сама отелилась і вижила. Усе що було у дворах автомобілі, комбайни і трактори – згоріло. Чим обробляти землю жінка не знає. Самотужки ледь закидали вирви від авіабомб на своїй ділянці, на кожну знадобилось по три дні, бо були величезні.

 На фундаментах свого будинку Василь і Людмила гадають як жити далі, поки їх приютили сусіди. За що жити і за що будувати - навіть не уявляють і від цього впадають у відчай. «Сказали надійтеся і чекайте, ми в поліцію їздили, заяву писали і в пожежну. І всюди кажуть, що ми нічого не знаємо. У нас такого ніколи не було», - кажуть люди.

Село принишкло, бо на кордоні знову з того боку почали гатити з мінометів. Люди не нарікають, кажуть, якось житимуть, головне вже добити окупантів, щоб потроху почати відбудовуватись і жити без страху.

Читайте також:

Киянин, який дивом вижив під час удару по столичному ТРЦ, переніс вже 8 операцію: він згадав пекельний день

На Київщині і зараз "загублені" росіяни здаються в полон, а на територіях виявляють все нові тіла вбитих ними людей

В Очакові викрили "сплячого агента" ФСБ, який допомагав росіянам організувати висадку десанту в місті