Костянтин, Катя та їхній шестирічний син Дамір до 1 травня жили у Лимані на Донеччині. Їхні будні з 24 лютого — підвал-вулиця-підвал. В один з таких днів пара піднялась у квартиру й саме в цей момент російська ракета впала поряд. Собаці, який був на балконі, знесло голову, Катя втратила дитину й отримала численні поранення правої сторони тіла. Рятував її чоловік, поки син ховався у коридорі. Нині родина у Києві. Суспільне записало їхню історію.

“Собаці пів голови знесло”

Лиман — один із головних напрямків наступу російської армії на Донбасі. Через це місто, від Ізюма на Харківщині, вони намагаються просунутися східніше — на Сіверськ, звідки можна далі наступати на обласні центри — Слов’янськ та Краматорськ. Лиман обстрілюють настільки, що Костянтин Герман каже, від початку повномасштабної війни життя його сім’ї звелося до трьох слів: підвал, вулиця, квартира.

"Чоловік почав дзвонити в ДСНС. Було дуже страшно. З руки кров тече, з ноги кров тече".

1 травня родина вчергове ховалася від бомбардувань в укритті. Близько 16:30 вирішили зайти у квартиру. “Було якраз затишшя. Прийшли, поїли. Дружина каже: “Поки тихо, піду вивішаю білизну на балконі”. І буквально секунд через 10-15 дивлюся, у квартиру пилюка залетіла”, — пригадує Костянтин. Вікна на балконі чоловік заздалегідь забив фанерою та дошками й прикрив матрацом. Саме це, каже, й врятувало його із сином від осколків.

Перше, що чоловік побачив, коли прибіг на балкон — їхнього собаку, якому відірвало половину голови. За ним лежала дружина в крові. “У мене навіть сил закричати не було. Я намагалася сказати: “Костя, Костя”. Він спершу був наляканий. У нього був шалений шок”, — пригадує Катерина.

Сина Костя відвів у коридор. Звідки той босоніж побіг ховатися у підвал. Сам почав надавати домедичну допомогу. Каже: “Щастя, що на роботі щороку складали екзамени з охорони праці. Тож знав як діяти”.

“Одразу почали руки, ноги перетягувати. Під'їзд — скільки там у нас людей залишилося, всі забігали, крики. Просто жах. Кого викликати? Швидка ж вже не їздить. Чоловік почав дзвонити в ДСНС. Було дуже страшно. З руки кров тече, з ноги кров тече. Я розумію, що довго не протягну. Він набирає, каже: “Будь ласка, ну приїдьте!”. Ті швидко прилетіли, все поперев'язували”, — пригадує Катерина.

Читайте також: "Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі"

Родина схопила речі, які давно зібрали, щоб виїхати з міста. Й у чому були поїхали у лікарню. Під обстрілами рятувальники відвезли Катю в реанімацію у Слов'янськ. “Я ще ніколи там швидко не доїжджала до Слов’янська, ми просто летіли”, — каже жінка.

“Сказали чекати й сподіватися, що організм витримає”

У лікарні медики сказали Кості — чекати й сподіватися, що серце дружини витримає. “У мене рука була роздроблена, долоні взагалі не було. Висіли сухожилля і шкірка зверху бовталася. Нога пошкоджена. На стопі не було кісток. Друга рука — почала на неї спиратися, а вона хрустить. І в животі пекло дуже сильно. Було осколкове поранення”, — розповідає Катерина.

Її життя лікарям вдалося врятувати. Боролися й за те, аби вижило немовля, якого пара чекала вже 12 тижнів. “У Слов’янську дитина ще була жива, а вже потім…” — обриває фразу Костянтин.

Зараз подружжя в Києві. Катерина продовжує лікування. Лише декілька днів тому почала знову їсти. Поки лише йогурт і лише із трубки. Жінці проводять операції й прогнозують — реабілітація буде довгою. “Я вже більш-менш почала в себе приходити. А до цього тільки прокидалася і засинала. Один наркоз, другий. Уже навіть не розумієш, чи ти під наркозом, чи тобі гірше стало, чи краще. Травми сильні й організму важко впоратися”, — говорить Катерина.

У Києві, каже, почувається безпечно і завдячує чоловікові, що врятував її життя. “Відчуваю сильний біль, хвилювання і хочеться, щоб це все швидше закінчилося, бажано мирно. Людям хочеться передати, щоб не думали, що наживали квартири все життя і тому не треба їхати. Кидайте все і їдьте. Їдьте, бо речі не варті того. Бережіть себе, рідних і близьких”, — говорить Костянтин.

Читайте також: "Якось вони це все роблять — із задоволенням" — звільнений з полону староста на Херсонщині про катування й допити

Допомогти родині можна за реквізитами:

5167490187236386

Ощадбанк

Герман Костянтин Анатолійович

[email protected]

PayPal

5168755463841482

ПриватБанк

Герман Катерина Іванівна

Читайте також

"Ми сказали, що всі чекають на його допомогу". Дружина бійця "Азову" розповіла про зустріч із Папою Римським

Як в Росії виникла "культура" мародерства — розповідає історик Андрій Рукас

Росіяни говорили: "За два дні будемо в Києві". Як мешканці Демидова затопили село і зламали плани армії РФ

У Чернігові чоловік місяць жив у вуличному туалеті, бо його будинок розбомбило

Джерело