Попри тишу, місцеві речі не розпаковують, бо знають на що здатні білоруські сусіди, які зараз проводять уздовж кордону військові навчання, йдеться в ТСН.

Хрест серед городини, яку сам посадив - це могила місцевого бандуриста. «Помер наш баяніст Василь Іванович, йому осколаками відірвало ногу, стік кров’ю, ходили просити росіян, щоб пропустили до лікарні, а ті казали йдіть, поки ми вас не розстріляли», - розповідають сусіди чоловіка.  

Там, де ще три місяці тому вирувало життя, тепер гуляє вітер крізь розбиті шибки поліського будинку. «Ми прокинулись від того, що гуркіт лунає, вікна тремтять, стіни здається теж попадають», - розказує Тетяна, як для неї почалася війна, тож з дітьми та речами вони тікали з села, в яке вже заходили окупанти..

Десятки фундаментів і димарів - це все що лишилось від цього кутка. Жодного військового об’єкту, самі лише сільські дерев’яні та цегляні будиночки. Хто як міг так і тікав. Дядько Володимир біг з окупації разом з односельцями лісами. Молодій мамі Оксані пощастило, бо змогла виїхати на авто. «7 людей в «Таврії» - троє спереду, троє позаду і син в багажнику», - розповідає Оксана.

Поки російські бомбардувальники рівняли село з землею, на іншому кутку у хаті заклякла від страху 86-річна баба Люся. «Може з місяць бомбило і вранці і вночі, я не знала, коли грубу топити, щоб дим не йшов і не бачили, що ми тут», - каже бабуся.

Про стареньку усі в паніці забули, так і пересиділа в хаті всю окупацію. Від голоду врятувала бульба.

Нині у село повертаються люди. В одних є, де жити, в інших не має. Гуманітарка з чиновниками десь їздить, але тут її ще не бачили. «В одному селу дають, а через кілометр - ні, а далі за лісом ще є люди, такого приниження я не відчувала ніколи», - кажуть люди.  

Аби осінню не голодувати, усі навіть ті, що вже не мають будинків, засіяли землю біля руїн. Білоруський кордон за лічені кілометри, повітря тут наелектризоване від небезпеки. На тому боці кордону тривають ніби-то навчання. За ворогом спостерігають військові і місцеві жителі. Тут працює і сарафанне радіо. Сусідам з півночі більше ніхто не вірить. Військові цілодобово моніторять з землі і з повітря увесь периметр кордону.  «Останній час з’явилась інформація, що є пожвавлення з того боку, ми її відслідковуємо, ми готуємось, цю ділянку ми контролюємо», - каже військовослужбовець ЗСУ «Круз»

Молода мама Тетяна  зробила усю господарку і тепер може спокійно зібрати про всяк випадок тривожну валізку. «Рюкзаки дітей стоять зібрані, наша сумка стоїть і в двох пакетах поклала залізні кружки, їжу», - показує Тетяна.

Сонце сідає за обрій на фоні побитого скалками лісу. Десь на узбіччі у траві і воді розкидані частини панцерника, як нагадування місцевим, війна нікуди не пішла і ворог поруч.

Читайте також:

На Київщину сотнями звозять тіла і рештки окупантів, яких кидають свої на просто неба

Українським артилеристам вистачило тижня, щоб навчитись вправно нищити ворога американською гарматою М-777

Вперше за 7 років Бахмут потерпає від вибухів снарядів, місто атакують ворожі літаки