24 січня 1989 року від страшної хвороби померла українська художниця, дитина-індіго Олександра Путря, яка почала малювати шедеври вже з трьох років. Вона казала батькам, що коли виросте, то стане художницею і малюватиме з ранку до вечора. Однак цій мрії не судилося здійснитися.

Олександра Путря народилася 2 грудня 1977 року в Полтаві. Її мати, Вікторія, працювала диригентом у місцевій музичній школі, а батько, Євгеній, був членом Спілки художників.

З ранніх років батько знайомив Олександру зі світом живопису. У три роки Саша вперше взяла в руки фломастери та кисті, почала малювати. Батько намагався показати їй основи академічного малюнка, проте донька відмовлялася, оскільки хотіла робити все по-своєму і відображати на папері тільки свої ідеї.

Змальовувати Олександра не любила. Завжди малювала так, як побачила і запам’ятала. Людей, яких зображувала, "одягала" в казковий одяг і робила їх молодшими.

Юна полтавка захоплювалася ще гороскопами, астрологією і особливо цікавилася НЛО. Вірила, що ними на Землю прилітають предки, з якими вона обов’язково колись зустрінеться.

Батько Олександри Євгеній Путря розповідав:

Зазвичай вранці після сніданку Сашенька підходила і казала: "Я хочу малювати. Дай, будь ласка, папір!". Сідала за свій окремий столик і затихала, іноді наспівувала під ніс якусь мелодію. А через якийсь час дивишся ‒ встає, підходить збоку, обіймає і тихо говорить: "Ти дуже зайнятий? Подивися, будь ласка, що у мене вийшло". І завжди це була несподіванка. Зрозуміло, були роботи більш вдалі і не зовсім, вона сама це бачила і страждала, якщо не могла досягти одної їй відомої досконалості.

Сімейну ідилію перервала біда: у п'ятирічному віці дівчинка почала систематично скаржитися батькам на погане самопочуття. Її показали лікарям, і після низки обстежень був поставлений діагноз — лейкемія. Лікарі сказали, що, швидше за все, Саша проживе не більше ніж місяць.

Прогноз лікарів не здійснився. Саші стало краще, вона навіть виписалася з лікарні та пішла в школу, з похвальною грамотою закінчила перший клас. Але через погане самопочуття дівчинка не змогла далі продовжити навчання очно, вчителі стали приходити до неї додому.

За цей час створила понад 2 тисячі робіт. А це 46 альбомів із малюнками, шаржами, чеканками, вірші, вишивку, вироби з пластиліну, м'які іграшки тощо. Окрім них, Олександра розробляла технічні креслення, що мали, як вона вважала, допомогти дорослим досягти Місяця і зробити асфальтове покриття доріг без тріщин.

Навіть в останні дні свого життя, перебуваючи у лікарні, Саша Путря не полишала малювання. Цього, зокрема, її просили діти із сусідніх палат. У передостанній день свого життя Олександра намалювала автопортрет. Це була остання її робота.

Після смерті доньки Євген знайшов ще одну картину Саші. На блакитному тлі зображено обрис батьківської руки, а в ній – маленька долонька його дочки. Над руками в земному небі розташувалася зірка Сіріус, на якій дівчинка завжди хотіла побувати.

Із 1989 до 2005 в 10 країнах світу відбулося 112 виставок із її роботами. В Австрії з малюнком Саші випустили поштовий конверт, штемпель. А у Полтаві працює Дитяча художня галерея імені Саші Путрі. Там проводять конкурси дитячого малюнка, що з 2005 року стали міжнародними.

Читайте також Що цікавого очікувати у мистецтві у 2022 році: головні українські та міжнародні події Українське сучасне візуальне мистецтво за 30 років: як змінювалось та чого чекати у майбутньому За якими сучасними українськими художниками та художницями варто почати стежити

Джерело