80 разів була на сході України волонтерка Ольга Тимченко з Красилова. Жінка розповідає: за одну поїздку наїжджали по 5 тисяч кілометрів. Як збирали допомогу українським військовим і добровольцям на схід, у кого і в яких населених пунктах побували волонтери та як вибиралися з-під обстрілів, Суспільне дізнавалося подробиці.

"Широкіне не забуду ніколи, а саме ті тюльпани під зруйнованими будинками, які напровесні розцвітали з-під тих руїн", - так про село у Донецькій області розповідає волонтерка Ольга Тимченко. З 2015 року вона розпочала їздити на схід. У першу ж поїздку потрапила на передову у Піски. Пригадує: "То було перше відчуття війни насправді, не з фільму".

Волонтерка розповідає, що тоді люди передавали на фронт хто що міг: "Люди давали, що вдома самі для себе готували. Це було все: м'ясо, якісь закрутки на зиму, овочі, фрукти, одяг".

За словами Ольги Тимченко, під перший обстріл потрапили неподалік Широкіного. На сході її вразила розповідь молодого воїна, з яким вони піднялися в напіврозвалене приміщення. Ольга пригадує його слова, які він говорив зі сльозами на очах. Він тоді сказав: "Наскільки важливо, що ви є сьогодні тут. Я давно вже не бачив матір свою. Я їй не можу розказати того, що тут відбувається, що я бачу, що я переживаю щодня. Але наша впевненість, що ми тут маємо стояти - це крайня точка, яку ми маємо зберегти для України. Ми ризикуємо найдорожчим – це життям. Але ми вже звідси не підемо".

Найважче, зізнається Ольга Тимченко, коли розмовляєш з людиною, а потім приїжджаєш за два тижні, а людина загинула.

"Йому так хотілося виговоритися. І так сталося, що через деякий час ми знову приїхали, а його нема. Мама його навіть спочатку не знала, де він був. Звісно, потім воно взнала", - каже волонтерка.

Після загибелі молодого воїна вже не могла не їздити на схід. Пригадує, як у Золотому 4 заблукали у сірій зоні, транспорт, на якому їхали, застряг: "Наше щастя, що з пітьми десь взявся КАМаз. Була думка, що російський транспорт, що все, нам вже тут кінець прийшов. Але це, виявляється, наші хлопці, українська мова просто прозвучала: "Ви хто?" Хоч і з автоматами, ми чіплялись за них, за шиї. Тобто, це пережито було".

Більше року сім’я не знала, що Ольга їздила на схід. Жінка каже: казала, що їздить зі своєю командую служби у справах дітей десь відпочити на кілька днів. Сім’я вже дізналася тоді, коли за Катеринівкою попали в перипетію дуже важку. "Я вже розуміла, що це буде не справедливо до своїх членів сім’ї, що вони мають знати, куди я збираюсь, і що може статися", - каже Ольга Тимченко. Додає: їздили й по передовій лінії оборони, починали заходити із Маріупольського напрямку, з Арати, завершували в Луганській області.

З 2019 року Ольга не їздить на схід, бо нема транспорту. З українськими воїнами підтримує зв'язок. За необхідності висилає посилки.