100 лампадок запалили 27 листопада на межі Тернопільської та Хмельницької областей в рамках Всеукраїнської акції «Запали свічку». Жителі сусідніх областей зібрались, аби вшанувати пам’ять жертв Голодомору. До такої акції доєднуються вперше, говорить голова Гуківської об’єднаної територіальної громади Петро Ільницький.

Жителі двох сусідніх областей - Хмельницької та Тернопільської, починають запалювати свічки в пам’ять про людей, які постраждали від голодомору. Усе відбувається на мості, через річку Збруч. Це місце обрали не випадково, пояснює голова Гуківської об’єднаної територіальної громади Петро Ільницький.

«Спільно визначили, що буде доцільно - провести тут, тому що ця річка також має символ єднання. Тут проходив кордон між Російською імперією і Польщею, і люди, які проживали на території потім вже Радянського Союзу, відчули голод, а ті самі українці, етнічні, які проживали на стороні Тернопільщини, вони його не так відчули», - каже Петро Ільницький.

100 свічок в пам’ять про жертви Голодомору запалили на межі Хмельницької та Тернопільської областей

Чоловік сам родом із Тернопільської області. Згадує, що про ті часи розповідав дідусь: «У них був млин вдома і хмельничани в ті роки вночі, так щоб ніхто не бачив, прибігали, щоб десь ту зернинку, яку вони сховали від радянської влади, змолоти і спекти потім хліб».

Учасниця акції, жителька села Гуків Оксана Ратушняк, про голод знає з розповідей своєї бабусі.

«У нас, на цій стороні в Гукові, сильного голоду не було, тому що ми були близько біля Скали Подільської, а вона тоді була під окупацією Польщі. Кілька сімей, говорила бабуся, які тоді постраждали, але не усі від голоду вмерли. Люди з цієї сторони переправлялись через кордон, через річку на той бік обмінювати товар всякий. Якщо тут хтось шив гарні чоботи, то брали чоботи і перебирались через річку Збруч в Скалу Подільську і там обмінювали на продукти. В той час голоду такого не було, але дуже багато молодих хлопців, які переправлялись за продуктами в Скалу Подільську, загинули від зброї радянських солдат», - згадує розповіді бабусі пані Оксана.

Від бабусі про голодомор дізнався і Андрій Чокан.

«Бабуся розповідала мені таку історію, де їхня мама в ті часи на полі збирала лободу. І з лободи варила такий собі суп, щоб нагодувати дітей!», - говорить чоловік.

Додає, чому на його думку важливо проводити та відвідувати подібні акції: «Цю подію треба пам’ятати від народження і до самого, скажімо, закінчення нашого земного життя. Тому що, якщо ми не будемо пам’ятати про ті події, то ми втратимо ту пам’ять і забудемо ті душі, які невинно постраждали від того режиму, який панував на той час».

Читайте також Молитва та колоски до Ангела Скорботи: у Хмельницькому вшанували пам’ять жертв Голодомору (ФОТО) На Хмельниччині встановлять пам'ятник рятівнику людей за часів голодомору На Тернопільщині провели віче-реквієм, присвячене жертвам Голодомору В архіві Тернопільщини зберігаються 50 справ, пов’язаних із Голодомором 1932-1933 років В Україні вшановують пам'ять жертв Голодоморів. Що відомо про цей день

Джерело