Неповторний, унікальний зовнішній вигляд Києва формувався упродовж чотирнадцяти століть. Місто багате на пам'ятки церковної та громадянської архітектури, а прогулюючись вулицями столиці, можна натрапити на змішання десятків стилів: від українського бароко та неоготики до конструктивізму, радянського монументалізму та неомодернізму.
Загалом близько 30 різних стилів, і за кожним з них ховається велика, цікава історія, на вивчення якої знадобиться не один рік життя. Щоб розпочати розмову про архітектуру Києва, Суспільне склало добірку з 10 найкрасивіших будівель столиці.
Загалом Київ зібрав близько 30 архітектурних стилів, і за кожним з них ховається велика, цікава історія, на вивчення якої знадобиться не один рік життя. Щоб розпочати розмову про архітектуру Києва, Суспільне склало добірку з 10 найкрасивіших будівель столиці.
Театр на ПодоліАдреса: Андріївський узвіз, 20А
Зведення “Театру на Подолі” у 2017 році привернуло увагу громадськості. Його називали скандальною забудовою, монстром, який своїм виглядом псує історичний вигляд Андріївського узвозу. У будівлі з'явилися як запеклі противники, так і віддані шанувальники. Хоча не всі згадають, що це взагалі-то перший театр, збудований в Україні за останні майже 100 років – до цього майже чверть століття на його місці стояла занедбана недобудова.
З 1996 року трупі “Театру на Подолі” обіцяли нову будівлю, адже акторам зі світовою славою доводилося проводити репетиції у різних закладах, а спектаклі проводити на малій сцені Палацу “Україна” та у Гостинному дворі на Контрактовій. Так і залишилася б одна з ключових українських театральних труп без свого приміщення, якби у 2015 році не з'явився приватний інвестор. Оновив зовнішній вигляд будівлі харківський архітектор Олег Дроздов, який на місці псевдоісторичних віньєток збудував сучасну будівлю, обласкану багатьма закордонними виданнями.
Письменниця Оксана Забужко назвала появу цього театру історичною подією у театральному житті України. За її словами, чотири покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту сучасної театральної архітектури: “Ті, хто не дуже "шариться" за кордоном по європейських театрах, так і залишився зі своїми уявленнями про театральне приміщення на рівні плюшу з балкончиками. Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром", – сказала письменниця.
Будинок із химерамиАдреса: вулиця Банкова, 10
Михайло Булгаков казав, що цей будинок надихнув його на створення персонажів Воланда та Азазелло, а київські газети називали споруду "нахабним творінням" і "огидною потворністю". Одна з найбільш відомих і овіяних легендами архітектурних пам'яток столиці – "Будинок з химерами" Владислава Городецького, який вже у 1903 році зрозумів, що треба будувати елітні квартири у центрі міста для здачі в оренду.
Свою назву будинок отримав завдяки скульптурним прикрасам Еліо Саля. Під час будівництва Городецький мріяв поїхати на сафарі в Африку. За його задумом, будівля повинна нагадувати африканську гору, що височіє над озером, а прикрашати її мають атрибути реальних тварин і казкових істот.
На стінах і покрівлі можна побачити бетонні голови левів, жирафів, антилоп, крокодилів, носорогів та інших мешканців савани. Переступивши поріг будинку, гість опинявся на дні озера – у фоє його зустрічали риби та восьминіг. За водні мотиви також відповідальні величезні жаби на даху, кали та дівчата з рибами. Втім, химер на головній архітектурній споруді раннього неоготичного стилю немає.
Прибутковий будинок СироткінаАдреса: вул. Прорізна 24/39 або Володимирська 39/24
Однією з найвизначніших будівель у всьому Києві є прибутковий будинок Сироткіна, розташований в історичному районі Золотих Воріт. У ХІХ ст. тут знаходилася типова для центру міста одноповерхова садиба на 30 кімнат, але наступний власник – Павло Григорович-Барський – вирішив звести на цьому місці найвищий та найрозкішніший прибутковий будинок.
Будівництво розпочалося у 1900 році, для чого власник запросив архітектора Карла Шимана та інженера Олександра Гілевича. На жаль, грошей на таке масштабне будівництво (газети оцінювали його в 300 тис. рублів) не вистачило, тому Григоровичу-Барському довелося взяти кілька позик у кредитора, зокрема Олександра Сироткіна, а потім взагалі продати йому будівлю на аукціоні.
У Сироткіна вистачало грошей на завершення будівництва 1902-1903 років. Він закінчив споруду, внутрішнє оздоблення будинку, а також провів електрику та встановив ліфт. Наразі будинок обнесений будівельним парканом, але “Будинок Сироткіна” залишається шедевром та пам'яткою архітектури Києва. Загальний стиль будівлі – еклектика, неоренесанс, з елементами бароко та раннього модерну. Це світло-червона кутова будівля з вежею, на якій можна помітити бежеву та білу ліпнину, балкони, а також численні статуї.
Ляльковий театрАдреса: вул. Михайла Грушевського, 1А
Ляльковий театр у Києві було створено ще 1927 року з ініціативи артистів Олександра Соломарського та Надії Дєєвої. З того часу театр змінив безліч приміщень, зокрема синагогу Бродського та Караїмську Кенасу. Тільки 2005 року Ляльковий театр знайшов свій постійний будинок у Хрещатому парку, неподалік Європейської площі. Автором проєкту став архітектор Віталій Юдін.
Ляльковий театр у Києві – це дивовижна триповерхова будівля у формі казкового замку зі шпилями, з двома залами для глядачів (на 300 і 110 осіб). У казковому стилі оформлено і територію навколо театру – клумби, сходи, фонтани, скульптури казкових персонажів. Підсилюють ефект будівля-вежа кафе, що знаходиться неподалік, і колишня водонапірна вежа, де розміщений Музей води.
Особняк АршавськогоАдреса: вул. Лютеранська, 23
Будинок на Лютеранській збудували 1907 року для полтавського купця Сергія Аршавського – від нього на фасаді залишилися ініціали “СА”. Зведення тривало з 1907 до 1908 року. На кожному з двох поверхів було по 10 кімнат, не рахуючи додаткових приміщень. На момент будівництва автор проєкту, пітерський архітектор Едуард Брадтман, був мало відомий, проте в 1917 році він уже став районним архітектором міста.
Будинок ніби напханий хитромудрими архітектурними елементами, виконаними з кованого металу, бетону, граніту, керамічної плитки та цегли. Родзинка будівлі – це, звичайно, маскарон у вигляді жіночої особи на фасаді. Коли йде дощ, краплі симетрично стікають під очима жінки, з чого створюються ілюзія, що “вона” плаче. Звідси й пішла друга назва будівлі – “будинок вдови, що плаче”. Хоча за весь час в особняку жила лише одна вдова — дружина Товія Апштейна, який в'їхав після розорення Аршавського, для якого будівництво обернулося боргами перед кредиторами.
Будинок ПідгорськогоАдреса: вул. Ярославів Вал, 1
Почнемо з головного: цей будинок називають “замком барона”, хоча Замок барона Штейнгеля знаходиться трохи далі – на Бульварно-Кудрявській вулиці. Втім, є в будинку інше ім'я, яке часто можна зустріти в літературі – ”Притулок Лицаря”. Червону будівлю можна помітити здалеку по характерних вежах, покритих металевим дахом. Замок має європейський стиль з готичними елементами, що легко впізнаються.
У 1858-1861 роках на цьому місці було зведено двоповерховий будинок, що належав генеральші Ганні Каліті, але після її смерті нерухомість перейшла у спадок її дітям, а потім – поміщику Михайлу Підгірському. Новий власник поряд з особняком будує екзотичний чотириповерховий прибутковий будинок, споруджений у 1986-19871 роках за проєктом інженера Добачевського.
У будівлі є червоні ворота з дверима не менш незвичайного вигляду, демони з ліпнини, а також напис "Salve". На зовнішній вигляд будинку багато в чому вплинув той факт, що поруч вже знаходились інші будівлі. Їх зносити не стали, а замок "втиснули" між ними. Тому Будинок Підгорського вийшов доволі вузьким, але високим.
Особняк Ковалевського або "Арабський будиночок"Адреса: вул. Орлика 1/15
Приблизно з середини ХІХ ст. Липки, історична місцевість Києва, починає активно забудовуватися – район стає престижним серед міської аристократії. У цей час тут з'являється одна з найкрасивіших будівель району — особняк Ковалевського. Надвірний радник за київського генерал-губернатора придбав ділянку землі (46 на 35 метрів) у місцевого мецената. Складність полягала в тому, щоб розмістити на такій ділянці землі будинок з усіма необхідними зручностями.
У результаті вийшов двоповерховий арабський будиночок, що зовнішнім виглядом нагадує середньовічний замок. Він зведений архітектором Альошиним у 1913 році. У декорі фасадів переважають елементи романського стилю, а також помітний вплив церковної архітектури Закавказзя, де архітектор побував незадовго до початку проєктування. Доповнена напівпідвальним цокольним поверхом будівля гармонує з невеликим фасадом, фонтаном та господарським двором.
Особняк Ковалевського був побудований за останнім словом техніки. Тут були використані залізобетон і штучний камінь, водяне опалення, регульоване додаткове повітряне опалення через канали в стінах, панелі, що гріють, в спальні. Наразі будівля перебуває на балансі Адміністрації президента України і її вільне відвідування неможливе.
“Пряничний дім” або Будинок Іскюль-ГільденбрандаАдреса: вул. Шовковична, 19
Казкового вигляду "Пряничний дім" або особняк німецького барона Іскюль-Гільденбранда в неоготичному стилі був побудований за проєктом інженера Миколи Вишневського у 1902 році. Під час Другої світової війни будинок горів, потім був відновлений, але продовжував руйнуватися, доки із семи готичних шпилів не залишився один. У 2000-х роках будівлю було відновлено.
У будинку шість п'яти- та семикімнатних квартир, які здавались в оренду. У дворі була пральня, сараї, стайні та льохи. Триповерховий будинок прикрашений декоративними елементами, загостреними вежами, аркбутанами, підвісними колонами. Будівля перевантажена декоративними деталями, але це зроблено спеціально – таким чи
Джерело
