Дві книги про історію Сумського машинобудівного науково-виробничого об’єднання презентували 26 листопада у Сумах. За два дні виповнюється 125 років з дня заснування підприємства. 28 листопада 1896 року наказом імператора Миколи ІІ були затверджені умови роботи в Росії бельгійського товариства "Сумські машинобудівні майстерні".
До нині зберігся єдиний цех, який зберігся на виробництві, що був збудований іще бельгійськими засновниками наприкінці ХІХ ст.
Олег Гречихин працює тут фрезерувальником 20 років.
“Не тільки на фрезерувальному, можу на будь-яких. Стругальний, довбіжний, свердлильний, але не токарний. Зарплата зараз нормальна. Без затримок", – говорить Олег.
Токар-карусельник Володимир Косов працює в історичному цеху 43 роки.
"Коли я прийшов після служби в армії й почав на всіх верстатах працювати, тому що людей не вистачало і працюю дотепер з 1978 року без перерв", – розповідає Володимир.
Їх привезли в Суми після Другої світової.
Вони можуть обробляти деталі вагою до 20 тонн, говорить заступник генерального директора підприємства Віталій Біловодський.
“В основному на цьому обладнанні обробляють дуже габаритні деталі. Тут знаходяться розточувальні станки, тут є токарно-лобові. Є ті, які були привезені з Німеччини по репарації іще в 40-их роках минулого століття", – розповідає Віталій Біловодський.
Про решту виробничих майданчиків нині можна дізнатись тільки за фотографіями, частина з яких увійшла до книг про завод, яку презентували. Перша – "Фрунзе" 125 років поступу вперед", її автор – сумський краєзнавець Петро Нестеренко. Друга – "Суми. Заводських та робітничих вулиць імена" – від колективу авторів, якими керував Віталій Шейко.
"Наклад першої – 1000, наклад другої за кількістю працівників, які були на той період, коли ми починали роботу, зараз вже їх більше, – 5000. Я думаю, що ви їх ніде не знайдете, тільки в букіністів, якщо хтось піде у світ інший, ця книжка залишиться. Вони продажу не підлягають. Велику роль в цьому проєкті відіграв науковий краєзнавець, людина яка все життя присвятила історії Сум, і особливо Харитоненкам і заводу, це Ігор Миколайович Скворцов. Колишній співробітник краєзнавчого музею. Зараз він на пенсії", – говорить керівник авторського колективу книги Віталій Шейко.
Після Другої світової завод перетворився на машинобудівне об’єднання, це було одне з найбільших підприємств не лише Сум, але й колишнього Радянського Союзу. До 2015 року мало ім’я Фрунзе. Спеціалізувалось на виробництві обладнання для газової та нафтової промисловості, виконувало оборонні замовлення, у тому числі виготовляло опорні конструкції для космодрому "Байконур".
Колись тут працювало 35 тис людей, зараз – усемеро менше. І за інформацією міністерства юстиції, Акціонерне товариство "Сумське МНВО" є найбільшим боржником з зарплати в Україні. Одна з причин – судові міжнародні спори між власниками за контрольний пакет акцій та зниження обсягів виробництва.
"Ми прагнемо вийти на об’єми 150-200 млн доларів на рік. Через те, що курс міняється, тому ми в доларах говоримо. Велику увагу ми приділяємо зараз технічному переоснащенню", – говорить гендиректор АТ "СМНВО-інжиніринг" Володимир Лук'яненко.
Що відомо Зарплатний борг по майже 4 тисячам виконавчих проваджень складає понад 196 млн грн. Також є борг у підприємства перед постачальниками газу та державою – понад пів мільярда гривень. Прокуратура підозрює Володимира Лук’яненка в ухиленні від сплати боргів по зарплаті та у продажі майна підприємства – готелю "Ювілейного" за зниженою ціною. Джерело
