Прикарпатцям Михайлові Крумшину та Вікторії Шульзі було 20 та 19 років, коли вони приїхали на Майдан у 2013 році. Обоє — волонтери польової кухні Мальтійської служби допомоги. Вони готували їжу для мітингувальників. Про 107 днів з життя Майдану та як Революція Гідності підштовхнула мальтійців до реалізації нових проєктів, волонтери розповіли кореспондентці Суспільного.

Михайло Крумшин жив на Майдані 107 днів — стільки ж стояв і намет Мальтійської служби допомоги. Хлопець є волонтером цієї благодійної організації.

"Я відчував, що мав там бути, бо країна мала змінитися. Я стояв за наші цінності. Хто не міг, той був з нами душею, а хто міг, той їхав", — каже Михайло Крумшин.

Дівчат спочатку не брали, каже Вікторія Шульга. Тому дівчина вирушила до Києва зі студентами університету, в якому навчалася. А вже на Майдані приєдналася до благодійної організації, волонтеркою якої є і досі.

"Коли ти стояв там, на Майдані, коли довкола творилося пекло, тобі не було страшно. Неспокій розпочинався, коли ти приїжджав назад до Івано-Франківська. Тому що ти потрапляв у вир новин. Ти не мав такого хорошого зв’язку з тими людьми і ти не знав, що відбувається. Страшно було вдома. Там страшно не було", — пригадує Вікторія Шульга.

Дівчина п'ять разів їздила у Київ на Революцію Гідності. Вперше — у грудні на "Марш мільйонів". Кожен раз по 10-15 днів. В основному працювала на кухні Мальтійської служби.

"Хлопці у нас готували їсти на польових кухнях, а дівчата стояли на роздачі, посміхалися, підтримували людей, бажали їм хорошого дня, розпитували, як у них справи. А ще виконували таку своєрідну психологічну підтримку", — пригадує Вікторія Шульга.

Дівчина каже, що за понад 100 днів роботи волонтери приготували приблизно 416 тисяч порцій їжі та роздали один мільйон порцій чаю. Про напій мітингувальники навіть складали скоромовки.

"Будеш пить мальтійський чай, то потрапиш ти у рай", — були такі речі. Тому що люди вже знали про наш чай, ходили легенди, що він такий смачний. Хоча секрет в тому, що ми додавали туди багато любові й турботи, — каже Вікторія.

Приходив допомагати на кухню й Сергія Нігоян, каже Михайло Крумшин. Волонтери згадують, з якою наполегливістю хлопець брався до роботи, а по закінченню ставав у кінець черги, щоб взяти порцію їжі.

"У мене там був свій намет, де я робив чай, суто чай робив, — пригадує Михайло Крумшин. — Сергій Нігоян час від часу приходив до мене. Ми спілкувалися, поки він рубав дрова. Він один раз взагалі цілий бус дров нам підготував, щоб ми могли нормально працювати. Сергій був дуже хорошою людиною. І пам'ятаю, ще вранці з ним спілкувався, а ввечері вже дізнався, що його не стало".

На Майдані волонтери Мальтійської служби допомоги Івано-Франківського осередку зустріли Новий рік, Різдво. А найбільше запам’яталося Водохреща і як вдалося з кухні потрапити на Грушевського, каже Вікторія Шульга.

"Водохреща ще ознаменоване як "Вогнехреща", тобто були гранати, був сльозогінний газ і палилися шини. І я дуже добре пам’ятаю саме Водохреща, тому що приходили люди, і всі вони були замурзані, всі чорні, в протигазах, в захисних масках. І вони просили молока, вони просили лимонів, щоби нейтралізувати дію того сльозогінного газу, яким вони надихалися", — каже Вікторія Шульга.

Волонтерка розповідає, що під час Революції Гідності вони відчували підтримку багатьох людей. Бабусі й дідусі приходили та приносили по картоплинці, підприємці привозили м’ясо, крупи та дрова.

"Наша організація зробила багато висновків після Майдану. Це було сильне навчання командної роботи, коли в тебе немає каналізації, водопостачання і техніка не витримувала, чавуні решітки прогорали", — ділиться Вікторія.

Після Революції Гідності організація розширила свою роботу. Михайло разом з іншими волонтерами Мальтійської служби допомоги вирушив на Схід. У Маріуполі, Краматорську, Южноукраїнську та Авдіївці облаштовували польові кухні для бійців та вимушених переселенців. Також волонтери навчали, як працювати на кухні.

У 2016 році хлопець сам пішов захищати Україну. Служив під Авдіївкою у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді. Був фахівцем станкового протитанкового гранатомета.

"Я в це вірю, я навіть знаю, що країна зміниться і все буде добре", — каже Михайло.

Після Революції Гідності мальтійці зорганізували ще один проєкт — навчання з домедичної допомоги, який триває досі.

Читайте також Перед "Беркутом" на столітній трембіті: історія музиканта з Криворівні, який тричі був на Майдані "Страху не відчувалося". Учасник Революції Гідності Юрій Гошовський Останній ранок на Майдані. Ігор Ткачук

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Джерело