За різними оцінками, від двох до понад п’яти мільйонів українців є трудовими мігрантами або, як їх називають, заробітчанами. Точні цифри не може назвати ані держава, ані організації, які працюють у сфері міграції, адже в Україні немає адміністративного обліку трудових мігрантів. Міністерство економіки повідомило журналістам Суспільного, що торік офіційні компанії-посередники працевлаштували лише 86,3 тисячі людей за кордоном. Хто влаштовує мільйони інших? Цей ринок, як виявилось, без контролю.

Журналісти Суспільного зустрілися з постраждалими від фіктивних фірм і зняли про це документальний фільм-розслідування "Продам роботу (дорого)", який розповідає про тих, хто успішно заробляє, вводячи в оману заробітчан, та про неспроможність держави цьому запобігти.

Авторка: Анна Калаур

Тернополянин Віталій Вітрук раніше ніколи не задумувався про заробітки за кордоном. Все змінилося цієї весни. Через пандемію його невеликий бізнес припинив приносити прибуток. Щоб прогодувати себе і сина, чоловік звернувся до посередника з працевлаштування за кордоном.

“По-перше, ситуація така у нас в країні, що люди їдуть. Потрібна робота, потрібні кошти. Тому що жити вдома і, грубо кажучи, любити свою сім’ю, родину, дитину... На одній любові не прогодуєш її. Потрібно мати кошти”, – розповідає Віталій Вітрук.

Чоловік натрапив на пропозицію посередника з працевлаштування за кордоном “Jobs”, який мав чотири сторінки в інстаграмі і понад 80 тисяч підписників лише на цьому майданчику.

Віталій не знайшов серед відгуків на сторінках негативу, тому повірив посереднику. Його зацікавила вакансія, яка пропонувала роботу у чеському лісі. Охочим заробити пропонували садити дерева. Обіцяли 1500-2500 крон на день.

Чоловік зачитує фрагмент цієї пропозиції: “Друзі, у нас шикарний набір. Найбільший і найдорожчий курорт Чехії – Карлові Вари. З 28 березня по 5 квітня буде йти набір. Україна – можна їхати навіть по біометрії. Білоруси, росіяни приймаються тільки по польській візі. Це прекрасна можливість відвідати Карлові Вари. Так-так-так, всього 50 місць”.

Чоловік позичив кошти у родичів, купив квиток і готувався до поїздки, яка мала відбутися за кілька днів.

Бізнес на польських “запрошеннях” на роботу

Третього квітня поблизу львівського залізничного вокзалу у мікроавтобусі зібрали 10 охочих працювати у Карлових Варах. Водій дав кожному "запрошення на роботу" – декларацію про намір працевлаштувати іноземця польською фірмою. Компанія “HR GROUP POLSKA”, яка запросила на роботу принаймні 10 українців, була створена за п’ять днів до цієї поїздки.

Уже на кордоні з Чехією у них виникли проблеми з поліцією, яка не хотіла пропускати автобус у країну, адже люди не мали документів, які б дозволили перебувати у країні під час карантину.

Читайте також: У Чехії запровадили "респіраторний" режим через погіршення епідситуації

“Водії розвертаються, типу: “Чекайте, чекайте, зараз все буде добре, – згадує Віталій Вітрук. – Знайшли з'їзд полями. Кажуть: “Це не проблема, зараз тут просто не на тих попали, зараз на нормальних попадемо, і вони нас пустять”. Виїжджаємо на наступний автобан. Знову стоїть блокпост Чехії, знову вся та сама ситуація – перевірка документів, розвертають нас назад”.

Віталій згадує ці події: “Майже під кордоном з Чехією, напевно, нам випадково водії кажуть, що ми не їдемо у Карлові Вари. Ми їдемо у Прагу. Кажуть: “З чого ви взяли, що ви маєте їхати у Карлові Вари?” Ну, а ми такі – як? Тоді вже почалась така легка паніка. Завозять нас на якесь подвір'я. Двоповерхова хата чи це будинок, гуртожиток такий – обітовня по-їхньому. Зустрічає нас куратор".

Куратор “Jobs”, який представився Максимом, повідомив новоприбулим працівникам, що вони мають розрахуватися: по 250 євро – за дорогу і по 200 – за вакансію. Віталій розповідає, що розрахувався ще дорогою, інші платити вже не поспішали. Після переконувань куратора, каже, всі хоча б частково заплатили. Після цього, з його слів, куратор сказав, щоб люди віддали свої паспорти і писали розписки, що повернуть по 100 євро з зарплати.

Наступні кілька днів групу на роботу ніхто не забрав. Люди жили у глухому лісі в колишньому дитячому таборі неподалік Брно. Віталій розповідає: у них закінчувались гроші і їжа. Лише через три дні з’явилися українці, назвали себе роботодавцями і почали вивозити частину людей на роботу – у ліс на посадку дерев.

Віталій розказує про цю роботу: “Каміння, яке потрібно було довбати. Там, де кирки ламались. То там жінки були, їм було важко. А дали нам норму, сказали ці роботодавці: “Ви маєте по 400 ялинок – мінімум – на день садити. Це нереально за обмежений час такі норми робити. І на нас ще потім почали: “Ви от норми не робите, ми вас позвільняємо”. Вже ситуацію повернули в інший бік”.

Від кількості посаджених дерев залежала зарплата. За словами Віталія, за кожне дерево чеський роботодавець обіцяв сплачувати п’ять крон (5,96 гривень - ред.), дві з яких посередники мали забрати собі, решту повинні були віддати людям.

Перед поїздкою до Чехії людям обіцяли щотижневі аванси. Натомість, каже Віталій, розрахувалися з групою лише раз. Працівники отримали по тисячі крон після тривалих прохань дати кошти кошти хоча б на їжу. За підрахунками Віталія, за роботу у лісі йому мали заплатити 22 тисячі гривень. Каже, коли умови роботи стали ще гіршими, люди на останні гроші купили квитки до Праги, де знайшли іншу роботу. Менеджери і куратори з “Jobs” обіцяли, що розрахуються за роботу до 14 травня. Однак цього не сталося.

Боротьба з недоброчесним посередником

Віталій писав у соцмережах про те, що з ним трапилося і знайшов інших людей, які, як і він, постраждали він посередництва “Jobs”. Разом вони на деякий час заблокували сторінки “Jobs” в інстаграмі.

Після цього, каже Віталій, йому повернули менше половини заробленого і почали погрожувати. Він вмикає голосове повідомлення, яке йому надіслав Микита Ковальчук, який позиціонує себе керівником “Jobs”: ”Так будь-який дурник може взяти і написати щось у фейсбуці, заблокувати комусь якісь певні речі. Думають, залишаться непокараними. Ти що, гониш? За таке ноги ламають жорстко”.

“Я вже розумів, що нас обманули, ніяких коштів нам ніхто виплачувати не буде. У мене було дві цілі: це розказати іншим про цю ситуацію, щоб вони не попадали так, як ми, і друга – це обмежити діяльність цієї фірми, конкретно інстаграм-сторінок”, – розповідає Віталій Вітрук.

На своїх сторінках “Jobs” публікує номери ліцензій, які нібито дають право працевлаштовувати. Як ми з’ясували, таких ліцензій не існує. Просто набір цифр. У реальності “Jobs” – лише сторінки в інстаграмі.

Як "Воркхаб" ошукав сотні людей

На початку літа соцмережі сколихнула інформація про одну з найбільших в історії України афер на охочих заробити за кордоном. Це історія "Воркхаба" – компанії, через яку на роботу у Фінляндію планували поїхати кілька сотень українців.

Атовець Віталій Ходоровський з Івано-Франківська – один із тих, хто планував поїхати на заробітки через ТОВ “Воркхаб”. Каже, взимку на підприємстві, де він працює, затримували заробітну плату. Тоді чоловік вирішив поїхати за кордон. Крім того, хотів втілити у життя свою мрію – побудувати будинок.

У лютому Віталій зв’язався з компанією щодо вакансії на сирному заводі “Валіо” у Фінляндії. Він отримав звукове повідомлення, в якому менеджерка “Воркхаба” повідомила, що вартість оформлення на цю вакансію становить 500 євро. Працівникам пропонують зарплату – 14.3 євро за годину.

“У випадку отримання відмови у візі, ви отримаєте компенсацію у розмірі 680 євро. Але оскільки таких випадків не було і немає, ми так впевнено цей момент гарантуємо”, – розказала менеджерка.

Віталій Ходоровський домовлявся з компанією “Воркхаб” близько пів року. Договори отримав поштою. Ці договори – якраз не про консультацію, а про послуги з працевлаштування. Вони – фінською і українською мовами, детально розписані, містять підписи і печатки рекрутера ТОВ “Воркхаб” і фінської компанії “Валіо”, куди планував поїхати чоловік, а також передбачали штрафні санкції. Дехто з клієнтів “Воркхаба” розповідав нам, що перед тим, як підписати такий договір, консультувався з юристами.

20 липня чоловік вже мав відлітати до Фінляндії, але цього не сталося. У червні він, як і сотні інших клієнтів “Воркхаба”, не зміг додзвонитися до свого менеджера.

Як ошукують, прикриваючись державною ліцензією

Посередництвом у працевлаштуванні за кордоном українські компанії і підприємці можуть займатися лише на підставі ліцензії, яку видає Міністерство економіки. Щоб отримати ліцензію, треба мати сайт, офіс, юридичний супровід та договір з конкретною іноземною компанією. За роботу без ліцензії передбачено штраф – 120 тисяч гривень.

У реєстрі компаній, які мають ліцензію, станом на жовтень 2021 року є 2187 ліцензіатів. Одним із них до серпня було ТОВ “Воркхаб”. Фірма мала право працевлаштовувати будівельників, мулярів, штукатурів і інших працівників будівельної галузі на роботу в одній з компаній у Республіці Чехія. Віталій Ходоровський каже, що саме наявність ліцензії переконала його у надійності посередника.

Через вимогу держави мати ліцензію виник ще один ринок – продажу цих ліцензій. Справжня вартість ліцензії – один прожитковий мінімум, зараз це близько 2400 гривень.

Як ми з’ясували, юристи можуть запропонувати оформити й фіктивний договір з закордонним роботодавцем. Наприклад, юридична фірма “Правова допомога” повідомила нам, що отримала вже сотні таких ліцензій. Працівниця компанії розповіла, що вони пропонують клієнтам три пакети послуг, вартість яких від 10 до 22 тисяч гривень. Продають тут і фірми з ліцензією “під ключ”. Якщо клієнтові потрібно, в його штат можуть “вписати” юриста.

“Ми навіть на продаж готуємо, самі реєструємо компанії, отримуємо ліцензію з нашим партнером технічним і потім уже готові компанії продаємо. Але туди ви людей не зможете відправляти на роботу. Це просто для отримання ліцензії. Я

Джерело