Оце нещодавно почув заклики до контролю з боку батьків за вакцинацією вчителів.

У якій запаленій голові могла з’явитися така думка? Вчителі не корови, не свині, не вівці, не собаки і не кішки, щоб хтось сторонній міг контролювати питання їхнього здоров`я.

Вчителі – абсолютно свідомі, освічені, виховані люди, котрі можуть дати раду своєму здоров’ю без якогось батьківського контролю.

І яким може бути цей контроль? Чи вчителі повинні довідку про стан свого здоровя розвісити на всіх стовпах околиці? І чи не приведе цей контроль до психологічного та фізичного тиску на вчителів?

Якби я був у керівництві українською освітянською профспілкою, то порушив би питання про висловлення недовіри державним службовцям, котрі закликають до такого контролю.

Бо це є ганьба – натравлювати батьків на вчителів.

І без цього у дуже багатьох випадках належної співпраці та взаємоповаги між першими та другими давно немає, від чого страждає спільна справа: освіта і виховання дітей.

І вже був час, коли з високих кабінетів нацьковували батьків на вчителів. Що із цього вийшло – знаємо.

Тож не потрібно підливати бензин у полум’я. Бо може палахнути дуже сильно.

І останнє запитання: хто контролери? Батьки, серед яких не вакцинованих, мабуть, більше, ніж серед вчителів? Дурня якась. Якраз для екзальтованих та «озабоченных» «яжемама»

Ігор Лікарчук

Джерело