Легендарний народ, скіфи, довгий час панували на території сучасної України. Що вони залишили нам у спадок та як їхній спосіб життя вплинув на українську ідентичність, у проекті «Локальна історія» розповів скіфолог, керівник археологічних експедицій, викладач Києво-Могилянки Юрій Болтрик.
Скіфів вважають вихідцями з Передньої Азії, Велика Скіфія постає на території України уже в IV сторіччі до нашої ери.
Антропологічно скіфи були частково схожі на європейців.
«От у вас і скіфські риси, і сарматські. Для поляків ви взагалі були б дуже шанованою людиною, бо що кругліша голова, то ближче до сарматів. Сармати – круглоголові, скіфи – довгоголові», - розповідає історик ведучому.
У скіфів була не лише власна держава, але й тривала історія стосунків із навколишніми народами. Зокрема, з греками, які осідали у Північному Причорномор’ї, вони вели активну торгівлю. Відбувався і культурний обмін.
У степах скіфи споруджували кургани на місцях поховань своїх померлих вождів і воїнів. Із померлими вони клали у могилу не лише слуг і жінок, але й безліч скарбів. Наприклад, відома на весь світ Пектораль із Товстої могили – витончена робота грецьких майстрів на замовлення скіфської знаті.
«Так само скіфи вже набралися тут цивілізації, вони стають частиною середземноморської цивілізації, хай з певним варварським фльором», - додає Болтник.
Залишилися після кіфів і місця поселень, особливо на берегах Азовського та Чорного морів.
«Чому ще Велику Скіфію можна вважати державою? За морем в Гераклеї (це грецька колонія, виведена на південний берег Чорного моря) Атей б’є свою монету, тому що він дозволив Гераклеї торгувати зі Скіфією. Терміналом виступають два давньогрецьких міста. Біля Євпаторії – місто Керкінітида фіксується в наративних джерелах як скіфське місто», - розповідає скіфолог.
Причиною зникнення скіфів вважають природні катаклізми – можливо, сильну посуху.
«Скіфи мали зону з 15 областей України. А тепер зробили біду під назвою Каховське водосховище, в посуху чи голодуху там можна було прогодувати свою худобу. Там всім вистачало місця. Йдеться про спільну заплаву Дніпра і Конки, 220 км від Запоріжжя до Херсону і ширина 42-28 км. Там рай земний був. І там можна було спокійно все пересидіти», - впевнений історик.
Джерело
