Друга половина 14 ст. Московський воєвода вривається на територію, підконтрольну Золотій Орді, палить села, бере данину і повертається назад. У відповідь Арапша збирає військо і починає неспішно бродити по межах російських князівств, періодично нападаючи і грабуючи їх, але уникаючи великих битв.
Кінець липня 1377 р. татари під проводом царевича Арапші почали вторгнення в межі Нижньогородського князівства. Князь московський Дмитро Іванович зібрав сильне військо для відбиття нападу і висувається назустріч татарам. Переправившись через річку Пієн в сучасній Нижегородській області - ліву притоку Сури - військо під його проводом стало табором на лівому березі. Але татари вперед висуватися навідріз відмовилися, тому Дмитро Донський повертається в Москву, залишивши для захисту російських князівств п'ять полків.
Воїни поводилися вкрай необачно, ще на марші до табору склали зброю в повозки. Ставши табором, ратники розгулювали в сарафанах. Бояри та воєводи потішались іграми, шліфуючи бойове мистецтво на полюванні. Володимирський, переяславський, муромський, юр’ївський та ярославський полки, беручи приклад з командирів, перестали нести караульну службу та зайнялись своєю улюбленою справою – пияцтвом.
"Хто проти нас може бути?", – гуділо п’яне воїнство, просякнуте презирством до ворога. Татари, знаючи цю їхню "сильну" сторону, вдали, що бояться битися.
Царевич Арапша, проведений таємними шляхами мордовськими старшинами, 2 серпня розділив військо на п’ять колон і зненацька зусібіч атакував противника.
Московити побігли до ріки, хміліючи на ходу. Велику кількість бояр і простих солдат було перебито. Залишки війська разом зі своїм командувачем князем Іваном Дмитровичем, не зумівши переплисти ріку, потонули. Розгромили їх ущент. Переважна більшість росіян битву не пережила.
Нижегородське князівство лишилося без захисту, чим і скористалися татари. Пограбувавши князівство, Арапша вирішив навідатися у Рязань, яку взяв приступом. Рязанський великий князь Олег Романович утік...
Ця видатна історія навіть відобразилася у назві російської річки. Яка тепер так і називається...
Річка П’яна протяжністю 436 км протікає Нижегородською областю і Мордовією. Спочатку річка називалась Пієн від фінно-угорського слова pien – "малий". Та після цієї знаменної події її почали називати П’яною.
На це побічно вказує текст давньоруської "Повісті про побоїще на річці П'яній". На самому початку Повісті літописець називає п'яний Піаной: "Про побоїще іже на Піанѣ. Вь лѣто 6885", "І бисть рать велика зѣло, і рушили вони за рѣку за Піану, і Прийди до них вѣсть, повѣда їм царевича Арапши на Вовчі Водѣ." Під час опису узливань літописець, граючи словами, пише: "Поістіннѣ - за п'яним п'яні!", Після чого річка в літописі вже незмінно іменується за цією назвою.
До речі, в більшості сучасних російських енциклопедій російське військо акуратно називається "захопленим зненацька", без особливих деталей.
За матеріалами АрміяІнформ
Джерело
