Чудодійна поява Чауса, вже не в телеграм-каналі, а особисто – як кажуть, в селі Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, відбулась з невеликим відставанням від озвученого раніше “дедлайну”. Невідомо, чого саме очікували організатори всієї історії з його викраденням, однак “друге пришестя Чауса”, очевидно, трохи сплутало плани й карти. Настільки, що серед усіх силовиків, в цій ситуації напевно найкраще себе почувають поліціянти з Мазурівки, які навіть не встигли перелякатись тому факту, що вони раптово опинились в центрі уваги всієї країни, як до них увірвалась СБУ і забрала небажаного гостя собі.

Слід одразу поставити запитання – а до чого тут взагалі СБУ? Чаус не скоїв нічого такого, на що поширюється сфера підслідності Служби безпеки, і навіть у своїй власній історії Чаус є радше об’єктом створення загрози національній безпеці, ніж суб’єктом. Навіть якщо розглядати варіант зі статтею 332-2 КК України (незаконне перетинання кордону), то сфера застосування цієї статті є досить обмеженою – метою перетинання має бути заподіяння шкоди державним інтересам або особа, що перетинає кордон повинна бути обмежена у праві в’їзду в Україну. Перший пункт виглядає вкрай сумнівно, тоді як другий – абсолютно нерелевантний ситуації з Чаусом.

Раніше СБУ уже розпочинала провадження стосовно викрадення Чауса і незаконного переправлення його через український кордон, тому не виключено, що в новій версії цієї справи “виявиться”, що Чаус сам себе викрав і організував переправлення себе з Кишинева в Мазурівку. Втім, залежно від результатів битви за Чауса, в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань може з’явитись провадження за будь-якою зі статей Кримінального кодексу, підслідних саме СБУ, а доки триватиме “слідство”, Чаус перебуватиме “в надійних руках”.

Кому можна поспівчувати, так це співробітникам НАБУ – з 2016 року справа Чауса перебуває в їх провадженні, яскраве відео з закопуванням хабаря у банках вже почали забувати на фоні пригод “Операції Ч”, а події навколо головного героя розгортались на такому рівні, що в НАБУ розуміли – вони останні в черзі за Чаусом. Аж раптом він “прийшов сам” (наскільки сам і наскільки прийшов – ще потрібно дізнатись). Тому не дивно, що в Антикорупційному бюро на викрадення Чауса з-під носа Службою безпеки, відреагували трохи нервово і кинулись в погоню. Зрештою, в НАБУ є всі підстави домагатись передачі Чауса для проведення процесуальних дій, причому підстави обґрунтовані, які не потрібно вносити в ЄРДР “заднім числом”, щоб перетворити незаконне позбавлення волі на затримання.

У всьому цьому блокбастері комедійного елементу додала раптова заява радника голови ОП Михайла Подоляка, який повідомив, що “справа Чауса є прерогативою СБУ…але Офіс президента у цій історії точно ні до чого”. З яких причин в ОП вирішили, що справа Чауса підслідна СБУ, незрозуміло, однак зрозуміло інше – на Банковій вкрай зацікавлені в тому, щоб Чаус був підконтрольним, оскільки Служба безпеки цілком і повністю перебуває у сфері президента. Що ж до згадки початку історії з Чаусом і оточення Порошенка, то пан Подоляк упустив одну деталь – згідно з матеріалами того самого НАБУ, у втечі та наступних спробах виманити Чауса назад в Україну фігурували цілком конкретні люди, які, так вже вийшло, перебувають не в оточенні Петра Порошенка, а на посадах в Офісі президента Зеленського.

Власне, в наявності цих матеріалів і може критись справжня причина того шоу, яке спостерігала вся країна – коли дві правоохоронні структури ганяються за громадянами України й одна за одною, топчучи як закон, так і залишки власної репутації.

В історії з появою Чауса не встигла сказати свого слова лише одна сторона – Молдова під керівництвом Маї Санду. Нещодавно там уже прямо заявили, що до викрадення екссудді в Кишиневі причетні українські спецслужби й до України у зв’язку з цим “є питання”. Скептики могли сумніватись до п’ятниці, коли українські спецслужби уже мало не в прямому ефірі викрали Чауса ще раз, вступивши в конфлікт уже не з молдовськими, а з українськими органами державної влади. Знову ж таки – невідомо навіщо, оскільки з точки зору українського законодавства Чаус є передусім підозрюваним в корупції ексчиновником, а не диверсантом, що позбавляє дії СБУ будь-якого сенсу. Якщо тільки цей сенс не продиктований чиїмось особистими інтересами, а не вимогами закону.

Що буде в цій історії далі? Імовірно, Чауса все ж покажуть публіці. Під яким приводом – можна лише здогадуватись, однак логічним буде припущення, що привід цей залишить Чауса в руках СБУ, інакше вся ця історія втратить навіть ті примарні залишки сенсу, які ще зберігаються. Проте, якщо екссуддю все ж “легалізують”, СБУ не матиме до нього “одноосібного” доступу – щонайменше Чаус має право на отримання правової допомоги, а отже – на адвоката. Крім того, рано чи пізно Чауса доведеться доставити в суд, хоча б для обрання йому запобіжного заходу. Так само, НАБУ, вочевидь, добиватиметься можливості проведення слідчих дій за участі Чауса, що поставить Службу безпеки в дуже незручне становище.

Джерело