Голодомор 1931-33 років був не першим голодом на українських землях. Протягом 1921-1923 років масовий голод охопив південні губернії Радянської України. І до сьогодні кількість померлих з голоду 1921-1923 р. в Україні лишається невідомою. Здебільшого дослідники називають близько 500 тис. жертв, зазначає Інститут національної пам'яті.
Суспільне поговорило із істориками про причини та наслідки голодомору, який почався сто років тому і мав повторення.
Що передувало голодомору 1921-23 роківЮрій Шаповал доктор історичних наук, професор: Передумовою голоду 1921-23 років став природний катаклізм. Була страшенна посуха, яка вразила, зокрема, степові хліборобські райони Російської Федерації, Поволжя тут було основним. І вразила посуха південну і східну степову частину України. Тобто ті райони, які на той час давали основну масу загального збору хліба. Збереглося дуже багато спогадів. Якщо говорити про Україну, то щодо цієї посухи додався ще епідемічний тиф. Оці два фактори — посуха і тиф - створили таку абсолютно трагедійну ситуацію на той час.
Володимир Сергійчук доктор історичних наук, професор: Причини Голодомору 1921-23 років криються насамперед у тому, що тодішня окупаційна влада більшовицької Росії “викачала з України хліб”. Це ніби-то самостійна Українська Соціалістична Радянська Республіка була, але вона не могла розпоряджатися всіма тими багатствами, які мала Україна. І тому в Москві вирішували, куди мав піти український хліб. Вже восени 1920 Політбюро Російської комуністичної партії ухвалює рішення, щоб забрати з України 57 мільйонів пудів хліба. Подібні документи ми бачимо і в 1921 і особливо в 1922 році, коли був пік цього голоду. Через це з'явилися продовольчі проблеми в Україні під час цього голодомору у зв'язку з тим, що хліб було забрано. Україна залишилися без хліба, і, зокрема, і райони, по яких найбільше вдарила посуха — це південно-східні райони України. Таким чином ми зазнали трагедії, яка обернулася нам мільйонами жертв.
Андрій Рукас, історик, доцент КНУ ім. Шевченка: 28 липня 1921 року Уряд Радянської України написав Леніну, що він готовий надати продовольство, виділити близько 200 мільйонів пудів хліба для допомоги голодуючим на Поволжі. Фактично цей хліб забирали в українських селян. Тобто це не були якісь резерви, якими можна було користуватися, це був той хліб, який був потрібен українському населенню. Після такої позитивної відповіді почався голод в Південних регіонах України.
Які масштаби голодомору. Чи є офіційна статистика щодо кількості загиблихЮрій Шаповал: Всього, я тут пошлюся на офіційну публікацію, у 1921 році газета “Правда”, це офіціоз комуністів, вони надрукували документ-звернення до всіх членів партії і констатували, я підкреслюю, це офіційно було і це не вигадка, а самі комуністи визнають. Вони оцінюють кількість голодуючих в 30 мільйонів осіб. Якщо ми беремо райони України то, наприклад, на Катеринославщині величезні цифри, на Запоріжжі голодувало 70 відсотків населення. Такі цифри величезні.
Серед тих, хто надавав допомогу тоді голодуючим в Україні був Фритьоф Нансен — це знаменитий мандрівник, вчений. І мало хто про це знає, у нього був помічником Відкун Квіслінг, той самий Квіслінг, який потім буде колаборувати з німцями — це буде потім. А поки він був капітаном і просто допомагав Нансену. Квіслінг написав в одному зі своїх звітів, що в Україні голодує 7 мільйонів людей. Ось собі уявіть масштаби цього колосального явища.
Володимир Сергійчук: Жертв Голодомору 1921-22 рр. приблизно 3.5 мільйони. Є такі розрахунки дослідників, і це справді могло бути, бо ця трагічна подія зафіксована в документах і вона зафіксована в тодішніх ЗМІ. Голод 1921-23 рр.. навіть не приховувався більшовицькою владою.
Андрій Рукас: Про голод 1921-22 років радянська влада дуже багато говорила, але говорила це тільки стосовно Поволжя. І вся допомога йшла тільки голодуючим Поволжя і світова громадськість теж була залучена. На відміну від пізніших голодоморів, цей факт не приховувася. Але про голодомор в Україні почали говорити із січня-лютого 1922 року. А за ці півроку, за які Україна віддавала хліб Поволжю, північному Кавказу і Кубані, у нас голод набув катастрофічних масштабів і охопив практично половину територій України, південні степові райони. І якщо говорити про наслідки голодомору 1921-23 рр для України, дослідники говорять про півмільйона людей. Тобто голодували понад 8 мільйонів людей як мінімум і померли від голоду близько півмільйона, за оцінками дослідників.
Хто допомагав людям, які голодувалиЮрій Шаповал: Я був вражений, коли прочитав історію Стефана Димитрієвича — такий був сербський релігійний громадський діяч. Він настільки проникся любов'ю до України, так його вразили ці події, пов”язані з голодом, що він почав організовувати допомогу голодуючим у більшовицькій Росії та в Україні. Він почав збирати кошти, він звернувся до тодішнього прем'єр-міністра країни Ніколи Пашича, щоб той попросив короля надіслати допомогу до Радянського Союзу.
Читайте також: "Голод 20-х не був випадковістю". Минає сто років від початку першого голодомору в УкраїніДимитрієвичу делікатно відмовляли, але він сам підійшов до короля тодішнього і сам узгодив це питання. І от він почав збирати кошти і надсилав сюди допомогу студентам, дітям. А потім він раптом зрозумів, що ця допомога не доходить до людей. Він приїхав до нас в Україну в 1923 році в червні, місія його розпочалася в Одесі і він тут був майже 280 днів і привіз він 53 вагони продовольства, привіз медикаменти, одяг, взуття. І він був тоді вражений поведінкою начальства, яке крало всю цю допомогу. І це теж пояснення, чому голод лютував.
Димитрієвич особливу увагу приділив Єлисаветграду, там мешкало багато сербів, які туди переїхали після одного з повстань в Сербії. І його приклад - іноземець, людина, яка не мала особливого сентименту до України, але його розповідях зійшлися всі фактори: і природні, і безжальні реквізиції зерна, зокрема з України, які тоді проводили більшовики. Все це і спричинило величезну кількість жертв.
Володимир Сергійчук: Більшовицька влада, звертаючись до Заходу за продовольчою допомогою, не говорила про те, що “допоможіть голодній Україні”. Більшовицька влада говорила про голод у Поволжі, а про Україну якось так скромно замовчувала, хоча намагалася використати українських діячів, щоб збирати за кордоном пожертви на допомогу голодуючим. Навіть Москва планувала використати постать Михайла Грушевського — емігранта на той час, який перебував за кордоном. І планувалося, щоб він провів агітаційну роботу за океаном.
Ми можемо переконатися в тому, що публікації Грушевського з'явилися в українській закордонній пресі, де йшлося про те, що в Україні голод і треба допомогти братам українцям. Але це використала російська більшовицька влада для того, щоб у певній мірі згладити ти трагічну ситуацію, яка склалася в Україні через вивезення нею хліба з українських теренів. Не маючи чим забезпечити населення, більшовицька влада вдається до того, що звертається по допомогу до американської організації допомоги ARA. Ця допомога полягала в тому, щоб дати 100 тисяч пайків для дітей теперішнього Запоріжжя. В той час за наказом з Москви більшовицька влада продавала хліб за кордон, зокрема в Англію чи Прибалтику.
І при цьому тодішній голова Уряду більшовицької УСР Христіан Раковський погрожував міністру закордонних справ Британії санкціями: якщо вони не визнають радянську Росію, то їм не будуть продавати українського хліба. Тобто ніби-то незалежна Українська держава вимагає від Англії, щоб вона визнала більшовицьку Росію, бо тоді її ніхто не визнавав на міжнародній арені. Такі є навіть документи. Це були політичні аспекти, того, як Москва використовувала український хліб саме для політичних справ, для свого визнання у світі.
Особливих таких проблем у тому, щоб визнати голод і давати оцінки не було. Можливо, влада не хотіла показувати ту велику кількість жертв, яка трапилася. Але вона цей голод визнавала і просила допомоги. Однак перед тим московська влада створила ситуацію з голодом в Україні. Про Поволжя та інші регіони Росії — це їхня справа, це у них неврожай. Але я наголошую, що Україна на той час ще не в складі РФ, ще не було Союзу. Це принципове питання, коли Москва створила ситуацію, коли Україна потрапила у це пекло, коли діти без хліба, народ без хліба. А потім просить на Заході хліб для тих же дітей своєї нібито-то незалежної держави.
Андрій Рукас: Більшовицька влада в першу чергу викачувала внутрішні ресурси, як, наприклад, з України. Хоча в Україні теж був не дуже хороший врожай, але нашого врожаю нам би вистачило, щоб себе прогодувати. А за рахунок того, що з Москви прийшла вказівка передавати практично все на Поволжя, це призвело до голоду у нас в країні так само. З приводу міжнародної допомоги, то велику допомогу надавала Американська адміністрація допомоги. Вони, якщо я не помиляюся, близько 200 млн. продовольчих пайків розповсюдили в Україні. Далі під егідою Американської адміністрації допомоги діяв Єврейський комітет, який допомагав поселенцям єврейських землеробських колоній на півдні України, і не тільки їм.
Читайте також: "Не можна замінити Леніна Бандерою, це радянщина". Степан Бандера-молодший — інтерв'юБагато зверталися до інтелектуалів західної Європи, Америки, які мали допомагати зменшити наслідки гуманітарної катастрофи. Приміром, такий відомий письменник як Максим Горький (Олексій Пєшков) долучився до цього. Його голос важив дуже багато і, відповідно, спираючись на думку таких інтелектуалів того часу, західна Європа теж підключалася до цього. Уряд Української Народної Республіки теж всілякими способами намагався допомагати голодуючим в Україні, принаймні привертав увагу до цього факту. Тобто справді максимально намагалися акумулювати міжнародну допомогу. Але, я підкреслюю, спочатку вся допомога йшла на Поволжя, північний Кавказ і Кубань. Україну забули. Україна навпаки допомага
Джерело
