Ліквідували інститут старост, змінили більшу частину працівників сільради і почали розвивати комунальні підприємства. Журналістка Sumy.Today  поспілкувалася із головою унікальної громади Полтавщиини – Євгеном Бовою, який адвокатську діяльність змінив на  посаду голови Новоселівської сільської ради. 

 Моя громада – це бажання піти проти системи і увійти в історію

До мого обрання на посаду 12 років я працював адвокатом. Плюс ще явлюсь науковцем. У 2009 році захистив дисертацію і маю наукову ступінь кандидата юридичних наук. Як юрист був співавтором закону України «Про безоплатну правову допомогу». Викладаю по сей день в університеті. До цього отримав ще дві вищі освіти: психолого-педагогічну і лінгвістичну. На сьогоднішній момент отримую четверту вищу освіту, вже в Польщі за напрямком «Політологія». Тобто не зупиняюсь вчитися. Зараз працюю активно над докторською дисертацією, але вже в сфері не юриспруденції, а політології, а саме розвитку територіальної громади, залучення інвестицій та спроможності громад. Оце моя фактична тема. Не скажу, що моя громада – це експеримент. Моє бажання  - піти проти системи в тому плані, що кожен голова повинен, напевно, увійти в історію і зробити громаду кращою.

– Ви з Полтави. Що Вас пов’язало з Новоселівкою?

-А пов’язало те, що до мене звернулась обласний депутат по юридичну допомогу. При об’єднанні територіальної громад кожна сільська рада намагалася на себе перетягнути ковдру, як кажуть, і пішли конфліктні ситуації. Багато позовів було, я просто як адвокат ці питання узгодив, в судах ми все повигравали, і я почав цій громаді надавати юридичні консультації. Потім депутати запропонували поставити мене першим заступником голови громади. І фактично коли я обійняв цю посаду, почав впроваджувати отакі всі свої бачення новітні, виник великий спротив з боку обраної голови і старост.

 – І як все розрулилося?

– Війна була дуже серйозна, я був один проти всієї системи і було дуже багато бруду, тому що я почав спілкуватись з людьми, об’їздив кожен населений пункт, мене в громаді знають всі, у кожного жителя громади є мій номер телефону, мені телефонують з усіх питань. За чотири місяці роботи я отримав п’ятдесят два відсотки голосів. Це мій результат на виборах. Ми одразу зробили вуличне освітлення, дитячі майданчики, доступне перевезення. Ми почали людей згуртовувати. І от люди побачили, як це може бути по-іншому. І зараз ми не збавляємо темп, бо ми не маємо права. Якщо ми збавили темп, п’ять років це кінець.

- Від якої партії Ви балотувалися?

-Я безпартійний. Я не хочу йти під якимось прапором. Я з людьми. Сільським головам дозволялось балотуватися без партії, якщо населення там до семидесяти тисяч, тому я йшов без будь-якої партії. Зараз у нашій раді з двадцяти двох депутатів я маю двадцять один голос.

-А один опозиціонер хто?

-Колишня голова сільської ради. І то вона голосує за більшість проєктів.

«Мені три роки до пенсії» – це не про розвиток. 

- Я навколо себе згуртував молодий колектив. Мені довелося піти на дуже непопулярні кроки -  звільнити сімдесят відсотків працівників, які працювали до цього в сільських радах. Дуже тяжко було сприймати, коли людина каже: «Мені три роки до пенсії залишилося». Тому що я вважаю, що коли людина каже такі слова, це не є корисним для громади, якщо два рокі до пенсії, при всій повазі до пенсійного віку, але вже ми не кажемо про жоден розвиток громади і швидкості не ті вже.

Якщо сільська рада була  - це як велосипед, то територіальна громада  - це літак. І треба мати команду, яка викладається на всі сто і допомагає реалізувати стратегію розвитку громади.  Ми, до речі, одна з небагатьох громад, що має свою стратегію,  яка затверджена на сесії на 5 років.

- Ви оновлювали кадри, важко вам було підбирати людей?

-Важко, і я до сих пір підбираю. Проблема зі спеціалістами велика.

-А з якими найбільше?

-Фінанси. В мене вісім бухгалтерів. І у мене до них кожен день питання. Я повторюю постійно, що терпець скоро увірветься. Я працював з деякими бухгалтерами, які були не те що, фахівцями своєї справи, а це була стіна для підприємства. Коли ми всі перевірки без проблем проходили. А тут я постійно стіна для нашої сільської ради, бо вже більше за деяких фінансістів, напевне, розбираюсь, тому що вимушений вичитувати все сам.

– А скільки взагалі людей працює?

– Близько вісімдесяти.

– А було до цього?

– Було більше ста.

Середня зарплата спеціаліста сільради – 16-18 тисяч

– Тобто Ви ще і скоротили штат?

– Так. Тому на сьогоднішній момент у нас найбільші заробітні плати серед громад  Полтавської області.

– Які? Скільки це? Середня?

– У середньому, наприклад, головний бухгалтер в мене заробляє двадцять п’ять тисяч гривень на місяць.

– А спеціаліст?

– Спеціаліст, у середньому, від шістнадцяти до вісімнадцяти тисяч.

– А найменша тоді яка зарплата?

– Ну, найменша зарплата – у прибиральника, це мінімальна заробітна плата.

Чому так? Тому що я переконаний, що людина одна може виконувати ефективно більше роботи, якщо їй гарно платити. Депутати підтримали положення про преміювання працівників громади до двохсот відсотків від заробітної плати. Тобто я заохочую своїх працівників.

Але все одно, знаєте, такі бувають моменти, бачимо, що не всі люди  справляються, тоді готуємо звільнення. На превеликий жаль. Але ми не можемо відставати, ми повинні бути перші і, на моє глибоке переконання,  ми маєм всі можливості для цього.

Громада без старост

І ще одна така фішка нашої громади - ми єдина,  напевно, громада в Полтавській області, яка не має старост. На моє велике переконання як голови, старости – це утопія, це абсолютно недосконалий інститут на сьогоднішній момент. Це проїдання бюджетних коштів, це їхнє неефективне використання. Я рік пропрацював заступником голови громади при старостах, які залишилися при сільських радах. Якщо брати конкретні цифри по нашій громаді, за минулий рік утримання наших так званих старост нам обійшлося у два з половиною мільйона гривень.

– Скільки у вас населених пунктів?

– Тридцять чотири населених пункти. П’ять сільських рад, об’єднаних у громаду. Старост жодних нема, старостатів ми не створювали. Ми просто велика територіальна громада. В мене лише один заступник профільний по житлово-комунальному господарству. І все.

– Так а це було законно -  лишити села інституту старост?

-Да.  Тому що це добровільно все. На сьогоднішній момент це виключно повноваження сесії. Тобто раціонально можна зробити один старостинський округ. У нас працює комунікація повна, в нас люди мають колцентри, у які звертаються кожен день.  До мене – в телеграмі, я повністю відслідковую усі скарги, побажання. Люди телефон нують мені на пряму, моєму заступнику, в нас вирішується оперативно все. Тому, коли ми приїздимо на прийом громадян у населений пункт, до нас ніхто не приходить, бо все вирішується в телефонному режимі.

Тому на сьогоднішній момент інститут старост ми і не плануємо вводить взагалі. Два з половиною мільйони, які ми зекономили на цьому, ми спрямували на підтримку комунальних підприємств.

Вивіз сміття – за рахунок бюджету, але за засмічене подвір’я – штрафи

 - На комунальне підприємство ми закупили техніку, взяли на роботу людей. У мене одна з основних задач зараз – благоустрій. Знаєте,  я вивів людей з зони комфорту, тому що в один прекрасний момент сказав: «Все! Ми наводимо лад!» Кожного дня з клумб витягали скати (покришки). Ви не представляєте, скільки я вислухав від людей: «Навіщо?! Воно там лежало, хай лежить!» Ні. Не хай. Замість скатів камінчики положили.  Змусили прибирати дерево, щебінь, пісок біля будинків. Вибачте, біля всіх садиб уже хащами поросло. Замість них деревця посадили. І люди тепер уже почали змагатися, у кого краще перед двором. Але все одно кажу, якщо ви завезете дрова заготовити на зиму, у вас місяць, щоб їх поскладувати нормально. І крапка. Пройшов місяць, а дрова перед будинком лежать – штраф тисячу триста шістдесят гривень. І всі про це знають, ми повідомили через газети, через фейсбук, через всі комунікації, кожен знає про це,  ми провели соціальне опитування. Коли ми вручаємо припис людині з попередженням перед штрафом, люди мене підтримують. Всі дійшли згоди. В громаді має бути порядок. І штрафи до цього спонукають. Зате вивіз сміття в нашій громаді безкоштовно. Люди не платять за вивіз сміття.

-А хто платить? Бюджет?

-Да.

-І скільки це коштує?

- Десь вісімсот тисяч в рік.

-А сортування в вас немає?

-Є. Ми закупили в минулому році близько ста шістдесяти баків. Виграли на це проєкт. Сто шістдесят баків для твердих побутових відходів, сорок баків для сортування і в цьому році ми ще докупляємо близько шістдесяти баків і подали заявку на ще один сміттєвоз. Один не справляється, тридцять чотири населених пункти. Кожен день відбувається вивіз сміття. Зараз мені запропонували навіть розмістити завод по переробці сміття. У нас є така можливість. І я дуже хочу її поставити у себе в громаді. Але я розумію що таке, який буде супротив,  тому що це бізнес великий.

-Ви даєте локацію для того, щоб побудувати сміттєпереробний завод. Що це дасть вашій громаді, тобто ви ж прораховуєте, чи не буде шкоди?

-Це великий економічний ефект дасть. Я не кажу за робочі місця. (В принципі в мене немає проблеми з робочими місцями). Це альтернативна електроенергетика, якщо брати швейцарський проєкт. Якщо норвежський - це теплопостачання, ну і, фактично, це велика інвестиція, це податки в наш бюджет.

Комунізм у Новоселівці

Маємо спеціальну техніку, яка допомагає людям за плату обробляти городи.

 За три місяці відремонтували повністю вуличне освітлення, світлод