Полтава – незручне місто для маломобільного населення, вважає урбаніст Павло Васильєв. Доступність міста він оцінив на одиницю із десяти. Про основні проблеми обласного центру урбаніст розповів у подкасті Суспільного «Полтава для людей».

Близько 30% жителів кожного міста можна вважати маломобільними. Це, зокрема, люди з інвалідністю, пенсіонери, діти до 8 років, мами з візками тощо. Про це розповів урбаніст Павло Васильєв. Він виокремив п’ять основних проблем Полтави, які пов’язані з доступністю.

Низький рівень обізнаності

На думку урбаніста, в Україні та, зокрема, у Полтаві мало людей розуміє проблеми з доступністю в містах, а також небагато знають, чому це важливо.

«У Польщі діти двічі на рік ходять до спеціальних класів, де пізнають, як почувають себе маломобільні групи людей. Вони їздять на візках через різні перешкоди, наприклад, лежачого поліцейського. Так само вони наосліп проходять перешкоди. І тому вони з дитинства знають про потреби таких людей. У нас немає такого. Ми не розуміємо, наскільки це важливо для міста».

Відсутність комплексного плану

Часто трапляється, що забудовники роблять інфраструктуру для маломобільних людей, але нею все рівно незручно користуватися, бо поруч є інші перешкоди. Це, зокрема, й тому, що підрядні компанії працюють не за комплексним планом, говорить Павло Васильєв.

«Коли забудовники зводять нові будинки, вони планують територію у межах чітко визначеної ділянки. Вони не оцінюють ситуацію праворуч та ліворуч, не слідкують, куди потім ці доріжки чи пандуси виходять. Це через відсутність розробленого загального плану».

Тактильна плитка

На вулицях Полтави почали встановлювати тактильну плитку. Але часто вона лише погіршує доступність міста, говорить урбаніст. Це тому, що люди, які її монтують, не розуміють, для чого вона призначена.

«Зараз ухвалили норми, всі кинулись застилати місто тактильною плиткою, не знаючи підґрунтя цих норм. Насправді вже у багатьох містах говорять, що це ще більше заплутує людей, які погано бачать. У нас роблять «зупинкові» елементи, а мають ще робити попереджувальні. На самих зупинках мають бути «перехоплювальні» лінії, які у нас теж не роблять».

Підземні переходи

Однією з перешкод для мало мобільних груп населення у містах є підземні переходи. За словами Павла Васильєва, гарний приклад – це ставити у пріоритет пішоходів, а не водіїв. Так, у німецькому місті Мюнхен підземний перехід закопали, а дороги перетворили в естакади.

«Людям з візками чи валізами складно пересуватись підземними переходами. У них мають бути ліфти. Усе в комплексі з транспортною схемою працює. На вулиці Шевченка, наприклад, люди постійно перебігають дорогу перед зупинкою, не спускаються у підземний перехід. Це аварійна ситуація. Можливо, люди не хочуть спускатись в перехід. Чому? Треба поговорити з людьми, а їхню думку ніхто не запитує».

Громадський транспорт

У Полтаві є громадський транспорт, яким можуть пересуватись маломобільні люди, каже Павло Васильєв. Це переважно нові тролейбуси, але їх кількості недостатньо і курсують вони не в усі частини міста.

«Нові тролейбуси дають можливість маломобільним групам пересуватись комунальним транспортом. У маршрутку не сядеш з валізою чи візком дитячим.»

Більше з цієї теми можна послухати у подкасті.

Читайте також:

Як пішохідна вулиця може змінити Полтаву – думка урбаніста

Джерело