Світловодськ – єдине місто в Кіровоградській області, де можна займатися вітрильним спортом. На Кременчуцькому водосховищі відбуваються перегони вітрильників з усієї України. Також тут є гурток, де дітей з 8 років учать керувати яхтами. Про все це Суспільному розповів капітан яхти “Соффі”, керівник гуртка вітрильного туризму Володимир Волков. Власник яхти “Soffi” Володимир Волков вітрильним спортом займається з дитинства. Каже: навчався у світловодській вітрильній школі. Спочатку захопився віндсерфінгом, потім почав плавати на яхтах різного класу у складі найманих екіпажів. До недавнього часу був капітаном яхти “Санта-Марія”, яка належала товаришеві. А з цієї весни його родина має власного вітрильника. У Херсоні купили яхту з готовим іменем "Скіф". За словами Володимира Волкова, хотіли перейменувати судно на честь доньки Софії, проте сама дівчина запропонувала інший варіант – “Соффі” (“Soffi”). Яхта родини Волкових має клас “чверть тонни”. Вона завдовжки 8 метрів і розрахована на екіпаж з чотирьох людей. На цьому плавальному засобі можна ходити лише під вітрилом. Двигуна там немає. Володимир Волков каже: донька цікавиться вітрильним спортом і в свої 16 років може керувати чвертьтонною яхтою – своєю тезкою. Парк яхт у Світловодську Усі яхти розподіляються на класи залежно від розміру, розповідає Володимир Волков. У власності жителів Світловодська перебувають 22 вітрильники. Два найбільші важать по тонні і досягають довжини 12 метрів. Власники назвали їх “Афіною” і “Сюрпризом”. Ще дві яхти належать до класу “три чверті тонни”. Вони коротші на три метри. Імена цих вітрильників – “Амазонка” і “Еверест”. Також у Світловодську є 9 яхт “чвертьтонного класу” (як “Соффі” родини Волкових) і стільки ж класом нижче – мінітонників. Право власності оформлюється так само, як і на автомобіль. Кожна яхта має свій судновий білет – аналогію технічного паспорта автомобіля. Люди ж, які керують яхтою, отримують посвідчення стерничого – своєрідні водійські права. Перед спуском на воду, яхти проходять технічний огляд. Сам Володимир Волков є технічним інспектором і має право проводити таку перевірку . Але на цьому, каже яхтсмен, паралелі між вітрильником і автівкою закінчуються. "Автомобіль і яхту насправді не можна порівнювати”. Каже, там різні принципи керування. На зиму всі яхти витягують з води. Їхня стоянка розташована поруч, на березі. “Кожна яхта має свою підставку – кільблок. Вітрильники краном піднімають на берег, накривають тентом і так зберігають до весни. Навесні за потреби їх ремонтують, фарбують і так само краном спускають на воду”. Ангару для них у Світловодську немає. Яхти зимують просто неба. Де стають яхтсменами Володимир Волков три роки навчає дітей керувати яхтами. При обласному центрі туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді працює гурток вітрильного туризму. Він знаходиться у Світловодську – єдиному місті в Кіровоградській області, де можна вийти під вітрилами. Усі заняття в гуртку безплатні, каже Володимир Волков. Набрано дві групи дітей. У молодшій – 14 школярів віком від 8 до 12 років. У старшій – восьмеро віком від 13 до 17 років. “Охочих займатися більше, але плавзасобів бракує”, – говорить керівник. Під час занять використовують вітрильники місцевого яхт-клубу “Кристал“. Також клуб купує запчастини для човнів. Ремонти виконує сам Володимир Волков. Плавати діти починають на маленьких легких швертботах. Це човни класів “Оптиміст” і “Промінь”. “Оптимісти” – для дітей до 13 років. “Промені” – для старших підлітків і дорослих. Яхти обох цих класів одномісні. У Світловодську є 11 “Оптимістів” і чотири “Промені”. Заняття на воді роблять максимально безпечними, каже Володимир Волков. Діти одягають рятувальні жилети. Дорослі під час прогулянок і слабкого вітру жилетами не користуються. На змаганнях, і за погіршення погоди, жилети обов’язкові. Коли дитина під вітрилами виходить на воду, інструктор супроводжує її на гумовому човні з двигуном. На найперших етапах взагалі користується тросом для того, щоб втримати швертбот біля себе. “Спочатку я їх далеко не відпускаю. Швертботи прив’язую мотузкою, щоб відтягнути назад. А коли бачу, що майстерність зросла, я вже їм дозволяю більше. Якщо на водосховищі сильний вітер, то ми з дітьми взагалі займаємося на березі – теорією й фізичною підготовкою. Тобто все це контролюється”. Узимку ж, поки яхти зимують на стоянці, заняття з дітьми відбуваються лише в приміщенні – у класі, спортзалі і басейні. Для навчання є парти, дошка і комп’ютер з відеороликами. “Вітрилами треба захворіти” Екіпажі яхт регулярно беруть участь у перегонах. Володимир Волков каже: розклад розписано на весь сезон. Найголовніший турнір – Кубок Кременчуцького водосховища. Цього року його перший етап відбувся в порту Адамівка поблизу Чигирина. Другий запланований на 25 і 26 червня в Світловодську, третій – на серпень у Черкасах. Організатори – Черкаська й Кіровоградська обласні федерації вітрильного спорту і місцеві яхт-клуби. За словами Володимира Волкова, на такі перегони зазвичай збирається до півсотні яхт з українських міст, розташованих на берегах Дніпра, – самого Світловодська, Черкас, Києва, Горішніх Плавнів. “Нагороджуємо кубками й грамотами. У кожному класі є перше, друге й третє місця. Старт у всіх спільний. Але в рамках класу яхти змагаються між собою”. Володимир Волков каже: Кременчуцьке водосховище популярне в українських яхтсменів. До початку пандемії в Світловодську два роки поспіль відбувався дитячий чемпіонат з вітрильного спорту. Кількість учасників перевищувала сотню. “ Усім подобається наше водосховище. Ми якраз посередині України, і сюди зручно приїжджати з усіх регіонів. Тут гарні вітри і багато місця”. Узагалі, за словами Володимира Волкова, утримання яхт обходиться дорого. “Лише фарба для яхти коштує півтори тисячі гривень за літр. Дорогі всі мотузки й металеві деталі. Але ми любимо цей спорт і йдемо на ці витрати. А взагалі у нас так усі говорять, і я повторю: вітрилами треба захворіти. Якщо ти вже захопився цією справою, то це на все життя”.