Малювання картин як реабілітація після пережитого під час бойових дій на сході. Таке захоплення обрав для себе колишній військовий, славутчанин Сергій Назаренко. Каже, яку кількість картин наразі намалював, не знає. Бо не рахує свої твори. Розповідає, почав малювати минулого року після завершення служби. Переконаний, саме це допомогло йому повернутися до звичайного життя. Суспільне поспілкувалось із колишнім військовослужбовцем, а нині художником. Славутчанин Сергій Назаренко за мобілізацією у 2015 році потрапив до зони проведення, на той час, антитерористичної операції. Каже, служив у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Про час служби на сході країни чоловік говорить не охоче. «Нікуди не викинеш його з пам’яті, але десь в сторону треба. Ми між собою можемо поспілкуватися, згадати це все. Нас ніхто не зрозуміє, крім нас», - розповідає чоловік. У 2020 році Сергій закінчив службу. Каже, просто вже не зміг надалі: «Я не відчував себе вже військовим за станом здоров’я». За реабілітацію після пережитого на сході країни Сергій Назаренко обрав малювання. «По серйозному я взяв пензель в руки зразу після звільнення з служби, на початку минулого року. До того поштовхи в мене були. У мене дід був художником, якраз одна з картин трошки йому присвячена. Він був художником і заїдливим рибалкою, це його човен. Я пам’ятаю це місце, пам’ятаю, як цей човен стояв, і так вже намалював», - згадує Сергій. Додає, створення картин заспокоює його. «Заспокійливий засіб такий, який відволікає від усього. Постійний шум у вухах, головний біль, спогади, вже десь відходять на задній план, коли ти береш пензель в руки і починаєш щось малювати», - каже колишній військовий. Сергій зізнається, найбільше часу витрачає на малювання уночі. Так створив майже усі свої картини. «Я прокидаюся в годині третій-четвертій, і щоб оцей час, вночі, не просто сидіти, не знаючи, що робити, я почав малювати. Десь сни, десь якісь спогади у мене спливали в голові, я їх передавав у картинах», - каже художник. У картинах Сергія переважають помаранчеві та червоні кольори. Додає й інші: жовтий, зелений, блакитний. Пояснює, залежить все від внутрішнього стану. Здебільшого роботи виконані маслом, рідше гуашшю. Свої картини Сергій майже завжди комусь присвячує. «Одну із картин я, після виставки, передав у місцевий музей, присвячений нашим загиблим побратимам. А дві картини я подарував у 128 гірсько-штурмову бригаду, де я проходив мобілізацію у 2015-2016 роках. Якраз там загинуло два побратима, і я просто не зміг їх залишити у себе. Передав картини в бригаду як пам’ять про них», - розповідає Сергій. Наприкінці травня у Славуті відкрилась персональна виставка Сергія Назаренка. Колишній військовий каже - ідея експонувати картини належить не йому. Та таку пропозицію прийняв, бо, пояснює чоловік, хотів надихнути своїх побратимів не опускати руки та шукати рятунок у творчості. «Це ідея хлопців з громадської організації «Довіра». Вони побачили мої картини, і якби їх це зацікавило. І це вони продвинули цю виставку й вони її організували», - пояснює художник. Окрім малювання, Сергій Назаренко ще пише вірші. Та живе за лозунгом: «Завжди попереду». Читайте також "Я не маю права відступати". Історія незрячого військового психолога Олександра Дармороса «Страшно було постійно»: історія добровольця з Хмельниччини Колишній спецпризначенець з Кропивницького відкрив перукарню