Уже кілька століть у християнстві існує традиція розписувати яйця на великодні свята. Однак, історія писанок в Україні сягає у давнину і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Про історію писанок та символізм орнаментів на Полтавщині Суспільному розповіла етнологиня Марина Кондратенко. Виготовлення ритуальних яєць має давнє походження. А обрядове поклоніння яйцю було характерним для багатьох народів. "Важко сказати і це достеменно невідомо, яким саме народом започаткувалася ця традиція. Бо тут ми говоримо про транскультурні зв'язки, які існували між різними народами. Багато обрядів, звичаїв і традицій багатьох культур з'являлися одночасно". Давні слов'яни вірили, що сам всесвіт походить з яйця. Так, шкарлупи писанок разом із зерном та археологи знаходили у стінах трипільської хати. На території центральної України відшукували чималу кількість керамічних яєць-торохкалець. А 1903 року на Полтавщині у Гадяцькому повіті археологи натрапили на яйце у похованні східно-слов'янського поселення. Воно лежало у ногах у померлої. "Археологічних свідчень про те, що це досить давній предмет, якому надавали міфологічне значення, досить багато. Але лише згодом розписане яйце стало видом мистецтва. За словами вченого, Вадима Щербаківського, звичай розмальовувати яйця був поширений на східній, західній та центральній частині Європи, і згодом лишився в румунів, на Балканах, у західних слов'ян і, звичайно, в українців". Ідея збирання писанок на Полтавщині належить поміщиці Катерині Скаржинській, яка поблизу Лубен наприкінці 19 століття заснувала приватний музей. Перші писанки у її колекцію надійшли 1881 року. На початку 20 століття Катерина Миколаївна емігрувала і 1906-го свою колекцію передала до музею Полтавського губернського земства (нині це Полтавський краєзнавчий музей). Колекція Полтавського краєзнавчого музею налічувала близько п’яти тисяч писанок. Під час Другої світової війни багато експонатів було втрачено. Відтоді залишилося близько 400 писанок. На Полтавщині найбільш притаманними для крашанок були рослинні мотиви, з деревом життя, дубовим листям тощо. Також зображали жінку, богиню-берегиню з піднятими руками. "Крім того, зустрічаються писанки із зооморфними мотивами. Найбільше на Полтавщині − це заячі вушка, баранячі ріжки. Писанки з орнітоморфними орнаментами, тому що писанки готували на весні, а пташки символізували пробудження природи. Зустрічалися на Полтавщині зображення сорок, півників, різноманітних відбитків пташиних лапок". Один із найпопулярніших полтавських мотивів − знак безкінечності. Це символ вічності життя. Часто використовували і хрестові мотиви, або так звану, − символ сонця, щастя і добра. За традицією, на Полтавщині писанки підкладали до поля, щоб не вилягала пшениця, до вулика, щоб безкінечно роїлися бджоли, під стріху, щоб вони захищали усю родину. Прикрашали писанки, зазвичай, жінки. Робили це пізно вночі, щоб до хати не зайшла стороння людина і не наврочила.